Українські «Ґерніки»: Бородянка, Охтирка, Ізюм, Маріуполь...
Криваві плоди московитської Z-орди та заціпенілого "цивілізованого" Заходу вкрили українську землю. Помста нашого народу буде нещадною!
Однією з канонічних трагедій в Європі у XX столітті було бомбардування німецькими нацистами іспанського містечка Ґерніка, яка живцем поховала його мешканців. Але це було у квітні 1937 року, і щоби сколихнути весь світ достатньо було одномоментних смертей 120 мирних іспанців!
У наші дні Європейський континент переживає найтурбулентніший період у своєму політико-економічному розвитку з часів завершення Другої світової війни. Проте еліти Старого світу, бачачи пекельні муки мільйонів українців, дивляться у заціпенінні на пожежу, що палає в європейському будинку, готова будь-якої миті спалити до тла все, як і згадану раніше Ґерніку.
Ні совєцькі вторгнення до Угорщини та Чехословаччини, ні розпад СССР, ні криваві Югославські війни 1990-х років не супроводжувалися таким зловісним, несумісним із людяністю насильством, яке розв'язала шалена путінська Z-зграя проти Українського Народу. При цьому особливу зловісність путінській авантюрі надає той факт, що категорія Український Народ – дуже комплексна.
Не варто забувати, що на теренах України проживала найбільша у світі російськомовна громада поза РФ. За підсумками перепису 2001 року, 17% населення становили так звані "етнічні росіяни", які давно вже змішалися з православними українцями, греками, вірменами та болгарами, які переважно проживають у східних і південних областях, де і відбувається вторгнення.
Коли московитські Z-терористи рівняють із землею Чернігів, Суми, Охтирку, Харків, Ізюм, душать у блокадному кільці Маріуполь, вони не лише здійснюють безумовний геноцид українців, а й винищують величезні маси росіян. Біомаса РФ (понад 70% – прим. ред.), яка радісно підтримує сумнозвісну терористичну путінську "спеціальну військову операцію", мусить зрозуміти: кремлівські нелюди завтра з такою ж легкістю можуть знищити населення прикордонних з Україною російських областей.
Харків і Маріуполь, що колись були одними з епіцентрів проросійського сепаратизму, – лежать у руїнах, але Z-орду вигляд крові та руйнувань лише розбурхав до вчинення масштабнішого терору. Різношерсте і безрідне, розумово убоге збіговисько патологічних садистів – це і є сучасна Росія.
Світ повинен нарешті сприйняти як аксіому, що немає ніякої таємничої "російської душі", міфічної "високої російської культури", розбомбленої на Сході України, а є лише варвари, які змітають усе на своєму шляху у пошуках крові. Це колективний Z-Путін, химерна тінь якого опустилася на всі континенти, а не тільки на Україну.
Величезна кількість стертих об'єктів цивільної інфраструктури, розстріляні ворожими крилатими ракетами та артилерією житлові квартали українських міст, спалені школи, дитячі садки, склади, крамниц, лікарні. Тисячі вбитих і поранених мирних жителів у Харкові, Маріуполі, Миколаєві, Херсоні, Сумах, Чернігові, Києві, Бучі та десятках інших міст однієї з наймиролюбніших країн Європи.
Знищені вщент ворогами людства Волноваха та Ізюм, стали українськими Ґерніками XXI століття, котрі волають про геноцид, який можна порівняти лише з Голокостом. А що ж робить цивілізований світ?
При цьому лише сліпий не може розуміти, що кремлівська навала відбувається не лише на Україну, проте це напад на всю західну цивілізацію, мирну Європу. Пуйло, як колись Батий, у своєму огидному бенкеті смерті не зупиниться, поки йому не зламають хребет і не дадуть по рогах, а краще вб'ють.
Уже очевидно, що кремлівський бункерний щур напиратиме далі й далі. На країни Балтії, Польщу, Молодову, Грузію, Фінляндію, Німеччину з прицілом омити свої чоботи у водах Атлантики. Велика війна з НАТО для Z-путіністів, а також їхніх сателітів і китайських кураторів – вирішене питання, потрібно лише дотиснути непокірну Україну.
Однак світова спільнота все ж таки не хоче побачити описаної даності, переконуючи себе ілюзією, нібито російський ведмідь насититися нами й заляже у барліг. Таке почуття, що навіть, якщо РФ створить для українців концтабори та фабрики смерті, то європейці переконуватимуть себе у наступному: це можна виправити.
Ось вона, типова банальність зла у термінах Ганни Арендт. Справжня трагедія: європейська цивілізація мовчазно і безславно потурає її руйнівникам.
Своєю чергою, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", батьки та матері московитських загарбників несуть таку ж відповідальність за загибель людей та кров в Україні, як і їхні діти-вбивці. Кара за вчинені злочини неминуча.
