Українські граблі державного будівництва: все і зараз, але без зусиль
Система коли кум може порішати це здається головне що засіло у більшості наших співгромадян. Це наслідок століть бездержавності...
(Текст подано мовою оригіналу без виправлень і скорочень. Цілковито збережено авторську стилістику).
Питають, що буде з нами далі? — Відповідь, як завжди, треба шукати у голові українців та українок, тобто всіх нас із вами, розумієте.
Я говорив, що треба викинути звідти залишки комунізму, соціалізму, патерналізму, дирижизму, колоніалізму тощо. Мені казали, що вже викинули.
Казали люди, які вже навели порядок у себе на горищі, але їх меншість. Значна частина населення продовжує вірити у наступні переваги:
- однопартійної системи;
- державної економіки;
- диктатури мудрого вождя;
- системи, коли кум може порішать;
- великої російської культури;
- білої раси;
- чоловічої статі;
- життя без власної держави;
- сильного державного регулювання всіх сфер життя;
- дієвості заборон всього потенційно небезпечного;
- рівних доходів для всіх верств населення.
Або кожен і кожна з нас наведе лад на своєму власному горищі. Або ми допоможемо одне одному через різні просвітні програми, на кшталт Відкритого університету Майдану, вищих народних шкіл (bildung) і таке подібне.
Або ж цей мотлох визначатиме наше життя протягом наступного покоління. І навіть не думайте, що від цього можна втекти в іншу країну чи інший континент.
Переїжджаючи на постійне проживання, ви перевозите вміст вашого горища з собою, навіть через океан. Доведено українцями (чи все ж малоросами? — прим. ред.) із Брайтон-Біч.
