Війна підриває амбіції Москви та збільшує тріщини в економічній фортеці росії
Здатність Кремля вести затяжну війну дедалі частіше ставиться під сумнів.
Експерти малюють похмурий образ зростаючого економічного тиску, який може підірвати військові амбіції Москви.
Спираючись на офіційні дані та останні події, фахівці стверджують, що російська економіка переживає один із найслабших періодів з початку вторгнення 2022 року: падіння цін на нафту, посилення західних санкцій та удари України по енергетичній інфраструктурі.
Доходи від енергетики — наріжний камінь федерального бюджету — у 2025 році скоротилися приблизно на п’яту частину порівняно з 2024-м, посилюючи фіскальне навантаження на тлі безперервних військових витрат.
Високі процентні ставки та зростаюча корпоративна заборгованість зменшують прибутковість, а ціни на нафту залишаються значно нижчими за закладені в бюджетні розрахунки рівні, змушуючи уряд шукати нові джерела доходів, зокрема експортні мита на алмази.
Експерти підкреслюють, як ці фактори взаємно підсилюють один одного: виробництво та попит пригнічені, кількість нових компаній досягла 14-річного мінімуму, а Мінфін пропонує заходи для підтримки внутрішнього виробництва на тлі обвалу нафтових і газових надходжень.
Пропозиція заступника міністра фінансів Сергія Мойсеєва ввести мито на експорт алмазів свідчить про зростаюче відчайдушне прагнення компенсувати дефіцит доходів.
Експерти не прогнозують негайного краху, але попереджають про «тріщини» у військовій економіці, де стійкі військові витрати посилюють уразливості, не приносячи відчутного зростання.
Цей наратив узгоджується з більш широкими оцінками експертів: переорієнтація економіки на мілітаризацію — пріоритет оборони над цивільними секторами — може виявитися нестійкою у довгостроковій перспективі.
Думки експертів, зібрані з останніх публікацій, демонструють спектр песимістичних прогнозів щодо стійкості російської економіки.
Александра Прокопенко, старша наукова співробітниця Центру Карнегі з питань росії та Євразії, характеризує ситуацію як надзвичайно складну: цивільні галузі перебувають у рецесії, деякі сектори переживають деіндустріалізацію, оскільки весь промисловий ріст з 2022 року забезпечується виключно військово-промисловим комплексом.
Вона зазначає, що структура економіки «кричить» про те, що війну починати ніколи не слід було, вказуючи на постійну інфляцію, ставки близько 20% та погіршення інвестиційних перспектив.
МВФ переглянув прогнози і тепер очікує, що у 2026 році економіка України зростатиме швидше за російську — поворот, що підкреслює уповільнення темпів Москви на тлі падіння нафтових і газових доходів.
Цей зсув пов’язаний із залежністю бюджету від нафти, частка якої впала до історичного мінімуму близько 22% від загальних надходжень, а ціна Urals опустилася нижче $40 за барель, плюс понад 370 підтверджених ударів України по НПЗ та військових об’єктах.
Військові аналітики поділяють ці занепокоєння, акцентуючи увагу на людському та матеріальному виснаженні. Фонд національного благополуччя (ФНБ) — ключовий резерв для фінансування війни — скоротився приблизно до $52 млрд, при щомісячних витратах на конфлікт у $13–17 млрд резерви можуть вичерпатися вже до середини 2026 року.
Втрати, оцінювані більш ніж у 1,1 млн осіб з початку вторгнення, змушують покладатися на іноземних бійців з Північної Кореї та, можливо, Китаю, а премії за набір на небезпечні напрямки досягають $40 000 при рівні виживання близько 5%.
Марк Канціан із Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) зазначає, що наполегливість росії випливає з впевненості у кінцевій перемозі, однак зростаючий тиск — включно з прогнозованим скороченням військових витрат на 11% задля збереження фіскальної стабільності — може змусити переглянути позицію.
Українська тактика, що дає співвідношення втрат до 4:1, додатково підточує чисельну перевагу росії.
Проте не всі прогнози передбачають швидкий крах. Філіпп Інман із The Guardian вважає, що надії на те, що економічні труднощі зламають військові плани путіна, недооцінюють перебудову економіки Кремлем: частка нафти в доходах бюджету зменшилася з 50% до 25%, що компенсується підвищенням податків на населення та бізнес.
Річард Конноллі з Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) підкреслює, що економіка поки далека від того, щоб стати «вирішальним фактором» для Кремля: низький державний борг (менше 20% ВВП) і контрольований дефіцит бюджету в 3,5% дають запас міцності щонайменше на рік-два.
Зміцнення рубля на 45% до долара у 2025 році здешевило імпорт, пом’якшуючи військові обмеження, а партнерства з Китаєм і незахідними ринками ослабили ефект санкцій.
Аналітики Janes відкидають «оптимістичні наративи» про короткострокову нестійкість, стверджуючи, що російське населення витримає негаразди, а путін зберігає витривалість і виграє від торгівлі зі стратегічними союзниками.
З військової точки зору війна на виснаження поки сприятлива для промислових можливостей росії. За даними CSIS, Москва здатна вести конфлікт ще два-три роки, незважаючи на напруження, завдяки пріоритету виробництва боєприпасів, дронів і засобів РЕБ.
Однак експерти, такі як Ольга Олікер із Crisis Group, попереджають, що жодна зі сторін не близька до колапсу і прогнозують обмежені територіальні зміни при високих втратах у 2026 році.
Удари України по інфраструктурі в поєднанні з гібридними загрозами (дрони, диверсії в Європі) свідчать про перехід Москви до асиметричного тиску з метою розколоти західну єдність.
Військовий коментатор Дмитро Маккензі зазначає, що хоча економіка росії погіршується з кожним днем, відчутні наслідки можуть проявитися лише після 2026 року, дозволяючи путіну зберігати наступальний темп за рахунок терору проти цивільного населення.
У підсумку російська військова економіка демонструє явні тріщини — дефіцит доходів, інфляційний тиск, виснаження ресурсів, — але мілітаризована адаптація і низький рівень боргу забезпечують їй стійкість.
Банк Фінляндії прогнозує стагнацію близько 1% росту з ризиком рецесії при зовнішніх шоках. Раптове припинення бойових дій, парадоксально, може спровокувати короткострокову рецесію через простої оборонних підприємств.
Для західних політиків це підкреслює необхідність збереження санкцій та підтримки України: одного економічного тиску, ймовірно, недостатньо, щоб змусити Москву сісти за стіл переговорів.
Як зазначив екс-директор ЦРУ Вільям Бернс, путін залишається «самовпевненим», вважаючи, що час на його боці, проте наслідки війни виходять далеко за межі України.
Наступний рік покаже, чи перетворяться ці тріщини на повний розлом, чи Кремль переживе бурю завдяки подальшим репресіям і переорієнтації.
