Вітаємо на Марсі, або чому масштабні суховії в Україні — нова норма

Днями маску можна було не знімати навіть на вулиці – столицю накрила пилова буря. Статистичний портал, що аґрегує дані по якості повітря, показував потрійне перевищення рівня забруднення.

Конкретно цю бурю метеоролоґи пояснюють "Астраханським суховієм" – пиловою хмарою, що прямує з Росії. Ні, це не нова технолоґія в гібридній війні з РФ.

Пилові бурі стали реґулярним явищем – і минулого літа кілька днів кияни провели в пилу та піску. Причина цього – зміни клімату.

Завідувач відділу Державного природознавчого музею НАН України Богдан Проць відзначає значну роль розорювання земель в Україні в спричиненні піщаних бур. Він також вважає, що ця площа має бути суттєво зменшена, а в межах розорення мають бути великі захисні зони – лісопосадки.

Світ бореться з наслідками та причинами екологічних проблем, розробляючи та впроваджуючи стратеґії з досягнення кліматичної нейтральності. Однак, Україна в цьому питанні, на жаль, є не стороною розв'язання проблеми, а великою частиною самої проблеми.

Ми чуємо політичні заяви про готовність приєднуватись до Європейського зеленого курсу. Проте не бачимо конкретних кроків з реалізації цієї візії.

Ба більше, навіть ті зобов’язання, котрі Україна взяла на себе у сфері еколоґії, – просто не виконуються. Так із часу приєднання України до Договору про Енерґетичне Співтовариство у 2011 році жодна українська ТЕС не була модернізована відповідно до екологічних директив ЄС!

Ми живемо так, ніби еколоґічні проблеми нас не стосуються; ніби боротьбою зі зміною клімату мають займатись десь і хтось, тільки не ми й не зараз. Бо нам же треба "пережити зиму" та встигнути роздати безліч популістичних обіцянок.

А боротьба зі змінами клімату – потребує геть не простих, а часто – й не дуже популярних рішень; та ще й стратеґічного планування! Це все – не сильні сторони української влади; але час дорослішати, все ж нам скоро 30, і треба думати, яку країну і яку планету ми хочемо залишити після себе.