Вони були першими

до 70-річчя О.Ф.Бєлова

3 лютого 2021 року О.Ф.Бєлову виповнилося 70 років. Редакція Останнього Бастіону приєднується до поздоровлень ювіляра, бажаємо йому міцного здоров’я, творчих злетів та нових перемог. Років прожито чимало, але прожиті вони з гідністю і користю.

***

Олександр Федорович Бєлов належить до когорти керівників Служби безпеки України, яким на початку 90-х років випала доля закладати організаційно-правові основи діяльності сучасної української спецслужби.

Під його керівництвом на базі скромного інформаційно-аналітичного управління з другорядними функціями, яке суттєвого впливу на оперативно-службову діяльність КДБ УРСР не мало, було створено Головне управління Служби безпеки України. Воєдино було зібрано два напрямки інформаційної діяльності новоствореної української спецслужби – інформаційно-аналітичного й інформаційно-облікового. Відтоді інформування Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та інших споживачів інформації СБ України з актуальних проблем державотворення було поставлено на регулярну основу, розширилась тематика досліджень з різних проблем національної безпеки, вихідні документи з прогнозом розвитку ситуації в країні стали набагато якіснішими, кураторський вплив на регіональні органи посилився, почали активно впроваджуватись новітні інформаційні технології. Співробітники цього підрозділу отримали право залучати до проведення наукових консультацій і експертних оцінок не тільки втаємничених оперативних джерел, а й провідних фахівців різних галузей вітчизняною науки й техніки на договірній основі.

О.Ф.Бєлов буквально «горів» на роботі. Усі важливі доповідні керівництву держави, проекти концепцій, програм, нормативних актів Служби він пропускав через себе. Звичайно, це коштувало здоров’я, але повернувшись з чергового лікування, він з потроєною енергією брався за справу.

1996 року О.Ф.Бєлова було призначено Директором Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), що стало своєрідним визнанням його успішної й ефективної діяльності в СБ України. Він прийняв естафету від першого керівника НІСД, відомого українського науковця й дипломата, доктора економічних наук, професора, Академіка НАН України, Віцепрезидента НАН України, Надзвичайного і Повноважного Посла С.І.Пирожкова.

З 1998 року роботу на посаді Директора НІСД О.Ф.Бєлов поєднав з виконанням обов’язків заступника Секретаря РНБО України.

Про масштаби науково-практичної діяльності НІСД під керівництвом О.Ф.Бєлова, окрім чисельних наукових праць, монографій, аналітичних доповідей тощо, красномовно свідчить такий факт. Як відомо, серед відомих політичних філософів, економістів, футурологів, які висловлювали прогнози на розвиток світу в ХХІ столітті, особливе місце займає американський вчений-соціолог Самуель Філліпс Гантінгон – автор теорії «зіткнення цивілізацій». Уже мало хто пам’ятає, що в жовтні 1999 року в рамках спільної освітньої програми «Національна безпека України» Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України й Гарвардського університету (США) він перебував у Києві. Виступаючи на круглому столі в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД), С.Гантінгон підкреслив: «Мені дуже приємно поділитися думками про новий порядок, що формується в світі, і про важливі наслідки цього для Європи й України з двох причин. По-перше це те, що Україна зі стратегічної точки зору буде найважливішою країною протягом найближчих років. Друга причина та, що моя дружина – Ненсі Гантінгон – тісно співпрацює з директором Інституту паном Бєловим та іншими в рамках програми «Національна безпека».

Висловлюючи комплементарну оцінку О.Ф.Бєлову, С.Гантінгон знав, що його схвальний відгук адресований не академічному науковцю, а генерал-лейтенанту СБ України. Адже американський вчений був другом Збігнева Бжезінського – в недалекому минулому радника Президента США Джеммі Картера з питань національної безпеки. А той у путінській Росії й зараз вважається зловісною фігурою, тісно пов’язаною з діяльністю ЦРУ та інших американських спецслужб, одним з головних могильщиків СРСР. Виходить, що у такий спосіб С.Гантінгон віддавав шану О.Ф.Бєлову, як досвідченому фахівцю з питань національної безпеки, організатору науки й науковцю-практику. Усесвітньо відомий вчений не сприймав перешкодою для налагодження й розвитку наукового співробітництва причетність Директора НІСД до служби в КДБ УРСР і СБ України. Погодьтесь, позиція «американського яструба» докорінно відрізняється від вітчизняних ентузіастів, які вирішили остаточно «декегебізувати» СБ України через понад 25 років Незалежності Держави.

2001 року О.Ф.Бєлова було призначено заступником Глави Адміністрації Президента України - керівником Головного управління з питань внутрішньої політики. На цій посаді він очолював Комісію при Президентові України з питань інформаційної безпеки, української частини підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України, спільної українсько-російської Комісії зі співробітництва.

Того ж року О.Ф.Бєлов повернувся в СБ України. Спочатку він працював Радником Голови, керівником робочої групи Державної комісії з питань реформування Збройних Сил України, 2005 року його було призначено Заступником Голови СБ України, потім знову Радником. На цій посаді О.Ф.Бєлов і зустрічає свій 70-річний ювілей.

2002-ий став для О.Б.Бєлова роком визнання його заслуг. Йому було присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України». А згідно з Указом Президента України від 16 грудня 2002 року, у групі авторів фундаментального дослідження «Науково-методологічні засади системи національної безпеки України» він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.

***

Не те щоб О.Ф.Бєлов був «білою вороною», але своїми чеснотами він завжди відрізнявся від своїх колег по службі. Не полишаючи ще давнього студентського захоплення археологією, календарну відпустку, зазвичай, він проводить разом з дружиною, знаним вітчизняним вченим-археологом Світланою Миколаївною Ляшко не на фешенебельних закордонних курортах, а на археологічних розкопках Таврії. Опрацювавши в «позаурочний час» потужну джерельну базу, у співавторстві зі своїм товаришем, провідним українським істориком, археологом, доктором історичних наук, професором Г.Шаповаловим, О.Ф.Бєлов написав і 2011 року видав науково-методичний посібник «Історія Державного герба України».

У його робочому сейфі зберігається чимало творчих напрацювань. Більшість із задуманих О.Ф.Бєловим проектів вже реалізовані. Інші задуми з різних причин втілені частково, але левова частка ідей ще чекає свого часу.

Усі, кому пощастило служити пліч опліч з О.Ф.Бєловим, знають про його давню пристрасть - щоденно працювати з книжкою. Він і зараз, попри перевантаженість власної бібліотеки, продовжує купувати літературу на «Петрівці», його впізнають у книжкових магазинах НАН України й антикварних лавках. Спілкуючись із колегами, він влучно підкріплює висловлену думку цитатами з віршів Г.Сковороди, І.Котляревського, Т.Шевченка, Л.Костенко, Б.Олійника, Б.Окуджави, В.Висоцького.

У його робочому кабінеті затишним фоном завжди лунають записи улюбленого американського джазу.

Серед риболовів київської «Оболоні» його авторитет незаперечний, позаяк вільний час, навіть узимку, О.Ф.Бєлов прагне проводити з вудочкою на березі Дніпра чи мальовничої Десни.

***

Які б високі державні посади не займав О.Ф.Бєлов, і які почесні звання не отримував, для багатьох своїх друзів і знайомих він залишився «Сашею». Так продовжують називати його товариші по прикордонній заставі на Далекому Сході, де О.Ф.Бєлов служив старшиною, однокашники по історичному факультету Запорізького державного педагогічного інституту, колеги по роботі вчителем у середній школі, службі в органах державної безпеки. Показово, що «Сашею» поза очі його називали навіть підлеглі, звичайно дотримуючись військової субординації в офіційному й особистому спілкуванні. Однак, таку практику не слід сприймати за свідчення якогось панібратства, а тим більше зневаги. Навпаки, це є своєрідна форма довіри. Люди, які його завжди оточували, тим самим підкреслювали абсолютну доступність і відсутність у О.Ф.Бєлова навіть натяку на пихатість, поширену серед багатьох з новоспечених керівників.

А от полковник Ф.В.Борисов називає його «кровним братом». І має для цього цілком обґрунтовані підстави. Справа в тім, що під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Ф.В.Борисов отримав критичну дозу опромінення. Постала проблема проведення термінового переливання крові рідкісної групи у кількості, яка в рази перевищує загальноприйняті нормативи. Вона виявилась у О.Б.Бєлова, який без вагань визвався допомогти постраждалому товаришу, чим фактично спас йому життя. Зовні його вчинок нібито й не виглядає таким уже героїчним. Але треба знати, що донор О.Ф.Бєлов богатирською статурою й здоров’ям ніколи не виділявся. Виконавши свою місію, він тихенько почимчикував на службу. Можливо про його донорство ніхто б і не дізнався, якби про цей факт не розповів розчулений до сліз Ф.В.Борисов.

***

О.Ф.Бєлов був одним з тих, хто налагоджував перші контакти з представниками спецслужб країн НАТО. Та й зараз він є учасником багатьох міжнародних зустрічей. Повернувшись з одного такого форуму, він ділився враженнями про виступ поважного віку німецького експерта з питань національної безпеки. Слухаючи доповіді своїх обдарованих, блискуче освічених молодих колег, які гостро критикували «попередників», вживаючи щодо них малознайомі старшому поколінню терміни, той не витримав і попросив слова. Насамперед, він похвалив їх за ерудованість, молодечу енергію й побажав реалізувати висловлені ідеї на практиці. Закінчив же експерт свій короткий виступ словами: «Коли після Другої світової війни ми створювали сектор безпеки розколотої навпіл Німеччини, ми не були такими всебічно освіченими й незалежними, як ви зараз. Але ми відрізнялися від вас тим, що мали досвід і вміли більше працювати руками, ніж язиком».

З Днем народження, шановний ювіляре. Дякую за приємну можливість спілкування. Нехай Ваші поради ще довго служать справі.

Джерело