Воєнне напруження сягнуло апогею

Головний удар ворога призначався на столицю. Мобілізацію довелося проводити вже в розпал війни, а частина першої хвилі мобілізованих відправлялася на фронт навіть не пройшовши навчання.

Попри успіхи перших днів, просування ворога невдовзі сповільнилося. Наступ на столицю себе не виправдав; у вирішальній битві захисники столиці здобули перевагу і ворожа армія ризикувала опинитися в оточенні.

Фронт став більш статичний. Невдовзі вся лінія фронту вкрилася окопами та поступово почала прибувати допомога від союзників і через кілька місяців, зібравшись на силі, захисники провели обмежений контрнаступ, в якому добилися певних територіальних успіхів.

Після цього відновилася фаза окопної війни. Наступного року захисники запланували великий контрнаступ з метою розгрому ворога; кілька місяців тривала підготовка до нього, а контрнаступ виявився невдалим.

На третій рік Великої війни ворог зібрав свіжі сили та розпочав власний наступ. Ціною величезних втрат йому вдалося добитися обмежених територіальних успіхів, у захисників втрати теж були величезні.

Воєнне напруження сягнуло апогею — вся промисловість ворога і більша частина промисловості захисників працювала на війну. У запіллі захисників почалися розмови, що все марно, війну не виграти та треба йти на мирну угоду.

Якщо ви дочитали до цього місця — я здогадуюся, про яку війну ви подумали, але ні. Це — перебіг подій на Західному фронті Першої світової війни; інколи, як задумуюся про ці аналогії, стає аж моторошно.

Прогнозувати на основі аналогій — справа дуже невдячна, але заради розваги можна глянути, що було далі в історії тієї минулої війни. Наприкінці третього календарного року війни відбувся контрнаступ захисників.

Він не призвів до значних територіальних успіхів, але поховав наступальні плани ворога. У громадській думці за ним закріпилася репутація невдалого і провального,  попри це, він засвідчив, що ворог перейшов пік своєї мілітарної потуги та не може одноосібно диктувати умови на полі бою.

На початку четвертого календарного року війни несподівано випав з гри головний союзник захисників. Бо до влади в країні союзника прийшла ворожа агентура (хто сказав «Трамп»?).

Натомість так само несподівано з'явився новий потужний союзник, чия допомога не дозволила розвинути успіх ворога. Тож цей рік війни пройшов у затятих окопних боях.

Лінія фронту змінювалася мало, ресурси обох сторін виснажувалися, але ворожі виснажувалися швидше. На початку п'ятого року війни ворог, зібравши геть усі ресурси, пішов у масштабний наступ.

Захисники втратили значні території, але отримали додаткову допомогу і, зрештою, зуміли зупинити ворога. До середини п'ятого року становище ворога стало безнадійним, хоча він і посідав великі території країни захисників:

• йому нізвідки було брати нові ресурси;
• його тил став колапсувати.

Наприкінці п'ятого року війни захисники пішли у масштабний контрнаступ, він виявився успішним. Ворог повільно, але незворотно відступав і втрачав території.

Коли фронт наблизився до його кордонів, у країні ворога відбулася революція і через кілька днів новий уряд уклав перемир'я. Ворожа армія розвалилася, а бойові дії закінчилися

Через пів року після цього були вироблені умови мирного договору, ворог вважав їх неприйнятними для себе, але змінити ситуацію вже не міг. Цікаво, а як воно буде у нашому випадку?!