Воїни Аллаха на варті палестинського народу, або у чому секрет ХАМАС

Їх свідомо таврували терористами, применшуючи роль у визвольній війні Палестини проти Ізраїлю. Нині ж вони рішуче диктують умови сіоністам.

Йдеться про військово-політичний «Рух ісламського опору» (Хáракат аль-Мукáвама аль-Ісламíя), або інакше ХАМАС. Ідеологічно він пов'язаний з єґипетськими «Братами-мусульманами» та афґанським «Талібаном», але який робить ставку на бедуїнський сунізм і палестинський націоналізм.

Політична верхівка палестинського народу, монополізована «Рухом за національне визволення Палестини» (більш відомий як ФАТХ) і особисто її очільником Ясіром Арафатом, воліла вести бойові дії проти сіоністів виключно партизансько-терористичними методами. Необхідність у власній армії відкидалася.

Знаково, що ізраїльський режим також влаштовувала така ситуація, за якої всіх палестинців можна було звинувачувати у тероризмі, чим і користається дітовбивця Сатаньягу до нині. Інакше дивилися на національно-визвольну боротьбу молоді повстанці, ідейно натхненні єґипетськими «Братами-мусульманами» й пуштунським «Талібаном» з Афґаністану.

Вони згуртувалися 1987 року під проводом тлумача Корану шейха Ахмеда Ясина і доктора медичних наук Абдель-Азіза Рантисі в одному із північних районів Ґази, де вже за рік видали свій перший Маніфест-хартію, документ сповнений надій на краще майбутнє. Засновники та перші члени ХАМАС публічно розірвали всі зв'язки із ФАТХ, чиє керівництво звинуватили у змові із сіоністами.

Як пізніше згадував заступник голови дипломатичних відносин руху доктор юриспруденції Ахмед Юсеф, Хартія ХАМАС була ратифікована в унікальних обставинах всенародного повстання палестинців і була необхідна як основа для боротьби із нещадною окупацією. Документ містив наступні 35 параграфів:

1. ХАМАС — мусульманський рух опору, ідеологія якого салафітський іслам і палестинський націоналізм.
2. ХАМАС — загальнопалестинський народний рух, який не є одним із відділень «Братів-мусульман у Палестині».
3. ХАМАС — воїнство правовірних мусульман, які присягнули на вірність Аллаху задля визволення Палестини від сіоністів.
4. ХАМАС вітає кожного мусульманина, який приймає його віру, ідеологію, слідує його програмі, зберігає його таємниці та хоче належати до його лав, виконуючи обов'язок честі.
5. Іслам — єдина офіційна релігія, а Коран — законна конституція.
6. Прагнення здійняти знамено Аллаха над кожним метром Палестини, бо під крилом ісламу послідовники всіх релігій можуть співіснувати у безпеці, коли йдеться про їхнє життя, майно, свободи та права.
7. ХАМАС — одна із ланок у ланцюзі боротьби з сіоністськими загарбниками, яка заявляє про спадкоємність із послідовниками релігійного та націоналістичного героя Із ад-Діна аль-Кассама.
8. Аллах — мета, Пророк — зразок, Коран — дороговказ, джихад — шлях борні, а смерть в ім'я Аллаха — найвище бажання кожного бойовика ХАМАС.
9. Палестинська криза вирішиться волею сами палестинців без допомоги продажних арабських сусідів, які протягнули руку Ізраїлю, зрадивши братів по вірі та крові.
10. Палестина священна для всіх мусульман на всі часи, і ніхто не може від неї відмовитися.
11. Націоналізм, з погляду ісламського руху опору, є частиною релігійного віровчення.
12. Неможливе врегулювання палестинського питання шляхом перемовин із поневолювачами й окупантами, тому джихад — єдина відповідь.
13. Звільнення Палестини — особистий кровний обов'язок кожного палестинця.
14. Палестинська проблема — це релігійна проблема, її розв'язання покладено на плечі всіх, хто вважає себе послідовником Пророка.
15. Майбутні покоління борців виховуються у національно-релігійному дусі, спираючись на вивчення ісламської віри та історії.
16. Роль жінок в ісламському суспільстві Палестини визначено як «творців чоловіків», які урівняні у правах і свободах.
17. Палестинська жінка — хранителька домашнього вогнища та вихователька дітей, саме вона дає освіту та моральне керівництво чоловікам, виховуючи майбутніх воїнів Аллаха.
18. Мистецтво — цінність, ісламське мистецтво — спадок, який слід берегти й плекати.
19. Людство — єдине тіло, що дано Аллахом задля боротьби злобного ворога, який діє подібно до нацистів, тому відкидаються відмінності між чоловіком і жінкою, між молодими та старими.
20. Взаємна соціальна відповідальність кожного представника палестинського народу, розглядаючи інтереси мас як власні особисті інтереси.
21. Євреї несуть основну відповідальність за підбурювання до численних бунтів і війн, включаючи Французьку революцію, Першу світову війну та дві російські революції.
22. Сіоністи контролюють Організацію Об'єднаних Націй, підтримуючи імперіалістичні сили на капіталістичному Заході та комуністичному Сході.
23. Підтримка всім ісламським рухам, якщо вони виявляють добрі наміри та відданість Аллаху.
24. Заборона на наклеп або погані висловлювання щодо окремих осіб чи груп незалежно від віку й статі.
25. Відмова від пошуку іноземної підтримки та простягання іншим палестинським націоналістичним рухам, які не торгують батьківщиною.
26. Дозвіл на консультації з іншими палестинськими рухами, які є нейтральними у міжнародних справах.
27. Засудження секуляризму та відступництво ФАТХ від першооснов палестинського національно-визвольного руху.
28. Ізраїль, юдаїзм та євреї у цілому — поневолювачі й окупанти Палестини, що прагнуть зруйнувати людство за допомогою морального розкладання та усунення ісламу, а також несуть відповідальність за незаконний обіг наркотиків і алкоголізм у світі.
29. Заклик до письменників, інтелектуалів, ЗМІ, ораторів, педагогів, а також інших верств в арабському та ісламському світі вести джихад.
30. ХАМАС дбає про права людини та керується ісламською терпимістю під час спілкування із послідовниками інших релігій за умови, якщо представники інших релігій не заперечуватимуть суверенітет ісламу у Палестині.
31. ХАМАС засуджує як учасників змови імперіалістичні держави, які прагнуть розбестити всі арабські країни одну за одною, залишивши Палестину останнім незламним бастіоном ісламу.
32. У будь-який спосіб завадити втіленню у життя єврейського плану, викладеного у Протоколах сіонських мудреців, щодо розширення державних меж Ізраїля від Нілу до Євфрату.
33. Заклик до мусульман усього світу працювати над звільненням Палестини разом як один.
34. Храмова гора в Єрусалимі — вісь світу, священна точка, де зустрічаються божественна космологія та тимчасова історія, на яку не має одноосібне право сіоністський Ізраїль.
35. Головна ціль ХАМАС — визволити Палестину, усунути єврейську загрозу, надати палестинському народові державний суверенітет.

Впродовж наступних 20 років ХАМАС діяло відразу у двох напрямках — політично-дипломатичному, намагаючись отримати широку міжнародну підтримку, так і військовому. Зброю і вибухівку палестинським борцям за волю попервах зголосилися нелегально постачати відразу кілька мусульманських країн, із-поміж яких: Саудівська Аравія, Ірак, Сирія, Катар, Пакистан, Іран, Лівія, Судан і навіть Уґанда (на сьогодні лише Тегеран та Ісламабад озброюють ХАМАС).

Прикметно, що тактика ведення боїв палестинськими воїнами Аллаха доволі довго у дечому нагадувала тактику Ірландської республіканської та Української повстанчої армій. Воно й не дивно, оскільки доводилося боронити рідну землю і свій народ від у рази дужчого та до зубів озброєнішого ворога, за спиною якого стоїть ядерна наддержава й світове єврейство.

ЦАХАЛ за підтримки військової розвідки та контррозвідки також не пас задніх, вистежуючи та методично знищуючи провідників ХАМАС. 2004 року сіоністські карателі вбили вибуховим пристроєм у пейджері Ахмеда Ясина і балістичною ракетою Абдель-Азіза Рантисі, натомість 2024 року відразу чотирьох високопоставлених діячів руху — Ісмаїла Ханію, Яг'ю Сінвара, Мугаммада Дейфа та Салега аль-Арурі.

Враховуючи окупаційний терор зі сторони Ізраїля та намагання лідерів деяких арабських країн позбутися проблемної для них Палестини, котра заважає торгувати на крові, керівництво ХАМАС змушене піти на відносну лібералізацію радикальних позицій. 2017 року було внесено зміни у згадану вище Хартію, але сама основа документа лишилася сталою.

Так, зокрема, підкреслювалася прихильність ідеї розбудови суверенно Палестинської держави у межах 1967 року, тобто включно із Західним берегом річки Йордан, Східним Єрусалимом і Ґазою, за умови, що палестинським біженцям також буде дозволено повернутися до своїх домівок. Визнання Ізраїля як рівноправного сусіда відкидалося, залишаючи палестинцям право на всенародний збройний опір державному утворенню євреїв, які їх окуповують усупереч міжнародному праву.

Теперішня Хартія ХАМАС містить не 35, вже 42 параграфи, наскрізь яких проходить стратегічна мета — здобуття державної  самостійності для Палестини, котра є цілісною територіальною одиницею, це «рідна земля і батьків дім для всього палестинського народу»; зацитуємо уривок із преамбули:

«Палестина — арабська ісламська країна, благословенна священна земля, яка займає особливе місце у серці кожного араба та кожного мусульманина. Палестинці є арабами, які жили в Палестині до трагедії Накби, незалежно від того, були вони вигнані з неї чи залишилися на ній; і кожна людина, що народилася від батька-араба палестинського походження після 1948 року всередині чи поза Палестиною є палестинцем. Палестинська ідентичність є справжньою та позачасовою; вона передається з покоління до покоління».

Взагалі змінений основоположний документ-орієнтир ХАМАС покликаний привернути увагу перш за все мóлоді, особливо на Західному березі річки Йордан, де панує ФАТХ з іншими політичними силами, налаштованими на так званий «Авраамічний консенсус» із сіоністами. Махмуд Аббас — президент Палестини та наступник Ясіра Арафата на посаді керівника ФАТХ, — відкидає навіть лібералізований радикалізм опонентів, які отаборилися у Ґазі.

Як стверджував задовго до своєї загибелі Ісмаїл Ханія, рух ХАМАС змалював Палестину як серце арабської та ісламської умми, підкресливши особливий статус Єрусалиму в ісламі, щоби протиставити юдейське месіанство та одноосібне право сіоністів панувати на Святій Землі. Відповідно у новій редакції Хартії наголошено на божественному законі, праві та свободах людини без расової дискримінації, колоніальної експансії й експропріації чужинцями угідь корінного населення.

«Сіоністський проєкт Ізраїля на споконвік палестинській землі був спланованою спробою розпалення міжнаціональної та міжрелігійної агресії, заснованої на ідеології привласненні чужого. Сіонізм не лише становить загрозу для палестинців, а й загрожує безпеці та інтересам усієї арабської та ісламської умми. Багаторічний конфлікт пов'язаний із сіонізмом немає жодного конфлікту з євреями, а лише з політично-фінансовим угрупованням, яке прикривається вірою», — йдеться в оновленій Хартії ХАМАС.

Послідовники Ясина, Рантисі, Ханії, Сінвара переконані, що єврейська проблема, антисемітизм та переслідування євреїв — «явища, фундаментально пов'язані з європейською історією, а не з історією арабів та мусульман або з їхньою спадщиною». Власне, у цьому є раціональне зерно, коли згадати, хто і де вчиняв переслідування вихідців з Юдиного коліна.

Враховуючи багаторічний досвід партизанщини та перебування у підпіллі, у розділ «Опір та визволення» рух ХАМАС посилається на міжнародне право і заявляє, що резолюції ГА ООН й інших подібних інституцій «узаконюють збройний спротив державі, котра окуповує Палестину й учиняє терор». Ось, чому бойові дії проти Ізраїлю розглядаються за «стратегічний вибір для захисту принципів і прав палестинського народу».

Рівночасно у Хартії йдеться про «диверсифікацію засобів та методів» спротиву та включається «народний та мирний опір агресії». Прикінцеві положення змальовують перспективу Палестинської політичної системи, в якій ХАМАС, ФАТХ та інші сили співіснуватимуть у злагоді задля втілення у життя спільної мети — розбудови квітучої та самодостатньої Палестини.

У цілому, як бачимо, палестинський «Рух ісламського опору» пройшов тривалий еволюційний шлях і навіть попри втрати, особливо за минулі 2 роки бійні у Ґазі, лишається найчисельнішою боєздатною й впливовою силою. Із ХАМАС змушені рахуватися не тільки ізраїльські сіоністи, а й уряди західних держав (навіть США) та лідери країн арабсько-ісламського світу.

Опріч того медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як терористи ЦАХАЛ продовжують вбивати цивільних палестинців. Сіоністи заявили, що метою удару був командний центр ХАМАС, розташований на території школи у Ґазі, але жодних доказів цьому так і не надали.