Всі імперії впадуть, доведено СССР

Цими днями 32 роки тому припинив своє існування Совєцький Союз. Химерно соціально-політичний проєкт більшовиків зазнав краху.

Це була друга стадія розпаду імперії, перша ж сталася у 1917-му, коли з імперії вирвалися Фінляндія, Естонія, Литва, Польща та Латвія. Друга стадія розпаду принесла незалежність 14 республікам, включно з Україною.

Я не знаю, коли і як завершиться війна, але в разі російської поразки її наслідком з дуже високою ймовірністю буде третя стадія розпаду. Скоріше за все, остаточна, хоча, можливо, передостання.

Нині ми маємо ситуацію, яка майже в усьому нагадує той доленосний 1991 рік:

• Невдала імперська війна — її цілі не досягнуті.
• Економічна криза —  не вистачає грошей для перерозподілу,  а це найголовніша «скрєпа».
• Крах ідеології та спроб створити спільну ідентичність.
• Брак базової безпеки для мас та еліт.
• Демонстрація недостатньої спроможності силовиків — зменшення страху.

Але на додачу діють кілька факторів, яких не було у 1991-му:

1. Санкції. Тоді Захід допомагав, нині навпаки.
2. Інтернет. Це засіб комунікації та самоорганізації, навіть під контролем.
3. Наявність великих гравців зі своїми інтересами: комуністичний Китай, Туреччина, Саудівська Аравія тощо.
4. Естонія, Україна, Азербайджан, Казахстан тощо як історії успіху й взірці для наслідування.
5. Відсутність кар'єрних перспектив для місцевих еліт, яким в радянські часи надавалося велике значення (career journey часто забувають включати в перелік імперських «скрєп», але саме це поховало не одну імперію).

Отже, по-перше, жодна імперія не вічна і СССР був незмірно могутнішим за нинішню РФ, але він розпався. По-друге, єдність і легітимність падають дуже поступово, а потім раптом і до нуля.

По-третє, імперія не здатна запропонувати жодну картину майбутнього, це можуть лише нові лідери. По-четверте, імперію розвалюють старі еліти, але визвольні рухи мають свою важливу роль; старі парламенти є ключовою точкою, попри їхню обмежену легітимність.

По-п'яте, шлях від проголошення незалежності до створення спроможної держави довгий і складний, але важливо почати. По-шосте, пасивна більшість не відіграє жодної ролі:

• основна роль належить старим елітам та активній меншості, яка може бути дуже невеликою;
• пасивна більшість прагне стабільності й безпеки, вона приймає порядок денний і картину майбутнього, розроблену мікроскопічною активною меншістю та трансльовану старими елітами на загал.

По-сьоме, на жаль, Захід до тепер нічого не розуміє, перебуває в полоні москвоцентризму та «великої культури», боїться наслідків, намагається зберегти імперію до останнього дня її існування, а потім приймає реальність. І на останок, по-восьме, імперію треба добивати, інакше вона прагне відновитися.