ЯК ДАВНІ ЛЮДИ ПАМ’ЯТАЛИ ЦІЛІ КНИГИ

Задовго до появи блокнотів, диктофонів і нотаток у смартфоні люди вже вміли зберігати в голові величезні обсяги інформації.

Вони робили це завдяки мистецтву, яке сьогодні ми майже забули.

Одним із найдавніших підручників риторики, що дійшли до нас, стала «Риторика для Гереннія» — посібник з ораторського мистецтва, написаний у І столітті до н.е. У ньому, крім прийомів побудови промови, детально описано метод локусів (або метод місць).

Його суть проста, але геніальна:

1. Уявіть добре знайоме місце — палац, вулицю, храм чи власний дім.

2. Поділіть його на «точки» — кімнати, сходи, ніші, колони.

3. Розмістіть у кожній із цих точок яскравий, незвичний образ, що символізує потрібну думку або частину тексту.

4. Коли треба згадати — просто «пройдіться» цими місцями у своїй уяві, і образи самі витягнуть потрібні відомості.

Такий уявний «палац пам’яті» дозволяв давнім ораторам відтворювати багатогодинні промови слово в слово.

Римляни й греки навчали цьому дітей змалку, а видатні оратори будували у своїй уяві цілі міста — з форумами, театрами й вулицями, наповненими метафорами, датами та аргументами.

Можливо, найцінніше в цій техніці — нагадування про те, що наша пам’ять любить історії, образи та подорожі. І що більш химерними вони є, то міцніше тримаються в голові.