У Верховній Раді на минулому тижні вдалося заблокувати шкідливу правку, яка б відкривала можливість будувати вітряки в Карпатах без проведення оцінки впливу на довкілля. Аби внесли зміни до закону народним депутатам забракло під час голосування одного голосу – за проголосували 225 нардепів при необхідних 226. Спроба змінити закон може повторитися.
Але вітряки – це не єдина загроза для гір. Влада на місцях незаконно роздає землю у приватні руки. Так уже сталося із полониною Крачунєска на схилах Свидовця, де наближені до олігарха Ігоря Коломойського забудовники хотіли звести курорт-монстр за підтримки місцевої влади. Та на заваді стало рішення Верховного Суду, після якого розпочалася інформаційна кампанія проти захисників карпатських лісів з боку народного депутата Олександра Дубінського.
Але попри рішення суду, полонині Крачунєска, яка розташована поблизу Драгобрата, все ще загрожує забудова. Гуцули-вівчарі, які на полонині випасають худобу і роблять знаний в Карпатах вид сиру – вурду, і не підозрюють, що роблять вони це на чужій землі й їх можуть звідси прогнати у будь-який момент.
До розподілу землі на полонині причетний голова Рахівської держадміністрації часів Януковича – Дмитро Андріюк. Про це писали місцеві медіа. Він понад десять років тому на зборах села Чорна Тиса публічно обіцяв повернути землю громаді, але цього не сталося. За таких умов на захист інтересів держави стає прокуратура, але робота правоохоронців ускладнена.
У квітні вступив в дію так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Він передбачає, що землю, яку роздали в часи Януковича і раніше повернути ані держава, ані громада не зможе. Через те, що закон легалізує крадене у держави, його вже розкритикував Європарламент, а Верховний Суд підготував звернення до Конституційного Суду.
Громадська ініціатива «Голка» з’ясувала, як можна захистити полонину від подальшої забудови.
Як полонина потрапила в приватні руки в часи Януковича?
Полонина Крачунєска розташована у Рахівському районі Закарпатської області. Для того, щоб на неї потрапити достатньо просто спуститися з Драгобрату, який понад пів століття відомий своїми лижними трасами.
Тут зараз розвивають гірськолижний туризм зокрема і ті, для кого це сімейний бізнес не одне покоління. Місцеві скаржаться, що поява поряд курорту-монстра позбавить їх заробітку і знищить полонину, на якій випасають худобу.
Попри те, що зараз в горах тримають менше худоби, саме на цій полонині досі дійсно велике пасовище. Гуцули, які тут з худобою живуть упродовж літа, пояснюють, що це тому, що тут завжди є вода і полонина зелена навіть тоді, коли в інших місцях може бути посуха.
Вівчар Василь на полонині випасає худобу, чоловік розповідає, як ще його дід тут «вурдив» сир: «От ватра. З весни вона не тухне. І так пока послідня худоба звідси не піде вона горить. Така традиція. Молоко наливається от у цю діжку і проціджується через марлю та хвою. А це «кляк» – порошок із шлунку молодого теляти. Воно розбавляється з кип’яченов водов і добовляється у молоко і заквашується. А ось це у нас називається «збетела» – це гуцульський «міксер». Далі оце все збиваєте. І молоко падає усьо вниз, зверху залишається таке як сироватка. І потім його вибираєш руками, формуєш у середині будз. Та сироватка, що оставляється, ставим на вогонь і варим – получається вурда. Потім люди приходять і каждий забирає собі свої паї».
Василь каже, що такого сиру нема ані в кафе, ані в ресторанах. Його забирають собі місцеві мешканці, які роблять заготівлі на зиму, або туристи, які приходять на полонину. Місцеві можуть замовляти 20-25 кілограмів, зберігають їх в морозилці, щоб мати запаси на зиму і готувати їжу. Одна з улюблених страв тут – вареники з вурдою.
Власники, які отримали тут ділянки, поки на полонині не господарюють і гуцулам не заважають, але все може змінитися будь-якої миті, бо на кадастровій карті – це давно приватна власність.
Полонину у приватні руки вивели більше десяти років тому. Це сталося 2012 року на підставі розпорядження тогочасного голови Рахівської райдержадміністрації Дмитра Андріюка (представляв Партію регіонів). Справа в тому, що ці землі були поза межами населених пунктів. Андріюк разом із тодішнім головою села Чорна Тиса Іваном Павлючком та директором Ясінянського держлісгоспу Василем Теличуком подбав про те, аби землю під сінокоси отримали родичі чиновників і їхнє близьке оточення. Загальна площа наділів – 20 гектарів.
Обставини цієї справи у кримінальному провадженні правоохоронці розслідують з 2019 року. Одну із тих земельних ділянок вже перепродали, а іншу намагалися. Вартість однієї ділянки (біля 2 га) під час продажу сягала $90 тис., але це оголошення після розголосу – зняли.
Влітку 2020 року на 11 таких ділянок наклали арешт із забороною відчуження та розпорядження ними будь-яким чином. Але минулого року арешт на одну з ділянок Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області зняв.
Кілька років тому на цій земельній ділянці, яку оцінили в $90 тис., фахівці «Української природоохоронної групи» виявили самовільну рубку вікових смерек. Винних шукають по сьогодні.
Експерт «Української природоохоронної групи» Андрій Тупіков зазначає, що такі рубки можуть зумисне проводити ті, хто планує забудовувати полонину: «Це дуже поширена практика. Коли хтось хоче, щоб територія не отримувала природоохоронний статус – умисно знищують те, що мало б стати причиною заповідання. Наприклад, проводять рубки в пралісах, чим перетворюють їх з формальної точки зору у вікових лісах, які важче взяти під охорону. Чи знищують популяції червонокнижних рослин. Через пару років власники всім покажуть, що тут давно нічого нема. А хто зробив – «невідомі особи». Ці питання мали б хвилювати Ясінянську селищну раду, але місцева влада цілком підтримує побудову курорту-монстра і посилює дезінформаційні кампанії, які розганяє нардеп Дубінський».
Попри рішення Верховного Суду від жовтня 2024 року, яке мало б зупинити забудову гірського хребта, біля села Чорна Тиса таки планують курорт. Це підтверджує розробка детального плану.
Очільник Закарпатської обласної прокуратури Мирослав Пацкан зазначає, що прокуратура вже відреагувала на те, що відбувається з полониною Крачунєска: «За даним фактом триває кримінальне провадження. Досудове розслідування здійснює Рахівське районне управління Національної поліції області. Його контролює керівництво обласної прокуратури. Окрім того, щоб встановити підстави для представництва держави та захисту земель на полонині Крачунєска, Тячівська окружна прокуратура розпочала процедуру у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Якщо будуть виявлені підстави, то прокуратура буде вживати заходи представницького характеру щодо повернення ділянок у державну власність».
Біологиня і природозахисниця Іра Шпаковська зазначає, що на полонині є струмки, які живлять річку – Чорну Тису: «Тут є водотоки, а ландшафт включає в себе альпійські і субальпійські луки та високогірні ліси. Дуже важливо підтримувати цей баланс на самодостатньому, самостійному рівні, і відповідно формування природно-заповідного фонду може значно покращити стан цих екосистем і мінімізувати ті ризики, які зараз вже присутні. Тому ця територія теж включена у клопотання, яке було подане у Міндовкілля на створення заказника «Вільний Свидовець».
Учасник руху Free Svydovets – француз Орест Десь Соль в Карпатах займається фермерством останні 20 років. Свого часу він одружився з українкою, і в них тут своє господарство. Він один з тих активістів, завдяки кому Свидовець досі не забудували і це він запрошує в Карпати представників європейських посольств та міжнародні делегації: «Крачунєска – красива та унікальна полонина і фото та відео не передадуть цієї краси в повній мірі. Загалом Свидовець мав би стати заказником і цю ідею підтримує спільнота Free Svydovets. Ви бачите, що тут більше століття люди з сіл, які розташовані в долині, випасають своїх корів, овець, ведуть традиційне господарство. Тут у цих дерев’яних хатинках ціле літо живуть люди і роблять сир – це їхня справа, якою вони заробляють на життя. Полонина має залишитися власністю громади. Тут дуже багато води, кругом росте багато трав, квітів. Побудова курорту порушить водний баланс і тоді вся громада буде мати проблеми з водою. На жаль, зараз є цей «закон Ігоря Мазепи», який ускладнює роботу прокуратури і повернення ділянок, які вкрали більше 10 років тому».
Чому «закон Ігоря Мазепи» був вигідним «групі Коломойського»?
У жовтні минулого року Верховний Суд захистив своїм рішенням Свидовець і це не могло не залишитися поза увагою команди Коломойського. Того самого місяця у Верховній Раді зареєстрували «закон Ігоря Мазепи» (Закон «Про добросовісного набувача» 4292-IX). Він передбачає «обнулення» претензій до учасників земельних схем, які отримали в приватну власність ліси та узбережжя понад 10 років тому.
Якщо ж 10 років ще не пройшло, то громада чи держава має внести на рахунок суду депозит – ринкову (!) вартість землі. Тобто, якби ще 10 років не пройшло з моменту роздачі землі на полонині Крачунєска, то з місцевого бюджету селищній раді довелося б внести за одну ділянку $90 тис., якби вона виграла позов – власник ділянки забрав би бюджетні гроші.
Голова Ясінянської громади Андрій Делятинчук пояснює, чому для місцевої влади тут треба курорт: «Це теж інвестиція у нашу громаду. І таких проєктів, я вважаю, повинно бути більше. Адже ми інакше не розвинемо свою громаду. Нам же за рахунок чогось потрібно жити. Як наповнювати бюджет, так і утримувати громаду, допомагати місцевим мешканцям і розвивати її».
Звісно, якщо місцева влада за побудову курорту-монстра, то кошти з бюджету можуть і не внести на депозит суду. І тоді робота прокуратури заблокована.
Першою жертвою закону мазепи став у Києві Протасів Яр, який захищав загиблий Роман Ратушний. Суд відмовився розглядати позов прокурора, поки на депозит не надійдуть бюджетні кошти.
Важливо розуміти, що перед реєстрацією законодавчої ініціативи у медіа пройшла активна кампанія за участі бізнесмена Ігоря Мазепа, якого затримало ДБР через підозру у земельних махінаціях. Низка Telegram-каналів та медіа формували образ «доброчесного бізнесмена» Мазепи, який протидіє «поганим правоохоронцям». І тому претензії до бізнесу треба… обнулити. Але не пройшло і пів року після прийняття закону, як в такому обнуленні претензій Європарламент побачив легалізацію вкраденого, бо громади і держава не зможуть повернути собі майно. Тобто закон спрямований не на захист доброчесних бізнесменів.
Ключовий автор «закону Ігоря Мазепи» – нардеп Ігор Фріс, якого обрали мешканці Франківщини. Політик входить у Верховній раді до «групи Коломойського». Для родини Ігоря Фріса забудова зелених зон – сімейна справа. Про це Bihus.info зняли окремий сюжет. Дочка політика – співзасновниця фірми, якій раніше виділили понад 10 га лісу.
Пов’язане з олігархом Ігорем Коломойським підсанкційне ТОВ «Скорзонера», де, згідно з даними аналітичної системи YouControl, він разом із своїм бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим та через ТОВ «Дерлінг» значиться кінцевим бенефіціаром, зацікавилось Свидовцем рівно десять років тому. Тому ініціатива депутата з групи Коломойського Ігоря Фріса обнулити претензції до дерибанів десятилітньої давності не дивує.
ТОВ «Дерлінг» належить частка 91,35% «Скорзонера». Іншими 6,49% та 2,16% володіють компанії «Макевс» і «Галичина-цукор» відповідно. Ліквідоване ТОВ «Макевс» медіа пов’язували з нардепом і ще одним бізнес-партнером Коломойського Ігорем Палицею, а «Галичина-цукор» належить родині чинного депутата Івано-Франківської облради від партії «За майбутнє» Олександру Шевченку. Вже знайомий нам ексрегіонал Андріюк сьогодні депутат Ясінянської селищної ради від політичної сили «За майбутнє», з якою пов’язаний Ігор Палиця.
Ідею побудувати курорт-монстр підтримали у Закарпатській обласній державній адміністрації та Рахівська і Тячівська районні державні адміністрації, що виступили замовниками детального плану курорту-монстра.
На 1400 гектарів намагаються вмістити 230 км лижних трас, 90 км доріг, 60 готелів, 390 котеджів, 120 ресторанів, 33 підйомники. Курорт планували для одночасного перебування 22 тис. туристів та 5 тис. обслуговуючого персоналу. Планований загальний водозабір мав складати 160 тис. кубометрів. Під усе це треба вилучити з держлісфонду і вирубати 800 га високогірного лісу, який сьогодні має особливо важливе захисне водорегулююче та протиерозійне значення.
Еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів ANTS Олег Листопад зазначає, що дороги, які зараз прокладають для встановлення вітряків у Карпатах, можуть використати для побудови вже запланованих курортів, зокрема й на Свидовці: «Розважально-відпочинкові комплекси, де головна принада – наливайки і дискотеки, не варто називати курортами. У крайньому разі можна використати термін «псевдокурорти». Курорт – це місцевість з природними лікувальними засобами – клімат, мінеральні води, лікувальні грязі тощо. І ця місцевість освоєна для лікування, відпочинку та оздоровлення, і має необхідну інфраструктуру. Такі території часто мають особливий режим охорони та включають установи для лікування і відпочинку, як-от санаторії. «Атдихалово» – це не курорт, тут люди гроблять здоров’я, а не відновлюють. Пропоную називати речі своїми іменами. Зараз у парламенті нам вдалося зупинити зміни до закону і не допустити того, щоб вітряки будували без оцінки впливу на довкілля. Але тим, хто це просував забракло одного єдиного голосу. Тому, цілком ймовірно, що вони підуть на це знову. А «закон Ігоря Мазепи» слід невідкладно скасовувати. Ті ризики, які бачать і екологи, і наші європейські партнери вони створюють загрозу не лише для довкілля, а й для євроінтеграційного курсу України».
Олена Мудра, журналістка громадської ініціативи «Голка»
