Завдяки Курській операції Україна здатна висувати РФ свої умови
Москва і Захід можуть по-різному оцінювати успіхи Києва на чужому терені. Проте свідоме ігнорування сили української армії — велика помилка.
На цьому наполягає відомий британський політолог, дослідник міжнародної злочинності та російських безпекових питань Марк Ґалеотті. За його словами, другий Курський наступ дозволить Україні мати гарну можливість торгуватися щодо умов перемир'я.
Теоретично Курська дуга — один із найнезначніших у військовому відношенні фронтів путінської геноцидної операції проти України, як суверенної держави, та українців, як самобутнього народу. Проте війна — це, зрештою, політика, як говорив німецький класик Карл фон Клаузевіц.
«Присутність українських військ на de jure російській землі настільки проблематична для путіна, що вочевидь Володимир Зеленський і його головнокомандувач Олександр Сирський вирішили розгорнути додаткові сили армії у спробі повернути назад повільний процес відвоювання окупованої території. Відповідно до січневої заяви генерала Сирського, що його військам «потрібно готуватися не лише до оборони, а й до наступу», українцям останніми тижнями вдалося відтіснити російські підрозділи на 12 км від Суджі.
За даними Москви, це спричинило розгортання двох нових механізованих батальйонів. У четвер, відзначаючи 6-місячну річницю Курської операції, Зеленський заявив, що вона «наочно пояснює зміст принципу «мир через силу». Певною мірою це правда. У той час як російська преса рясніє розповідями про перемоги своєї армії на Курщині, сам путін на зустрічі із губернаторами регіонів визнав, що ситуація там «дуже складна», і не має швидкого вирішення», — зауважує Марк Ґалеотті.
Але попри те, що Курська операція України по суті «з'їла» всі резерви, які були у розпорядженні РФ, включаючи багато елітних підрозділів, вона не змогла змусити Кремль перекинути значну кількість загартованих у боях військ із фронту на Донеччині. Покровськ путіну виявився дорожчим за Суджу.
Від початку 2025 року темп наступу РФ на Донеччині дещо знизився, але кілька поточних цілей Москви, таких як Вугледар, Селидове, Курахове, — загарбані, водночас Торецьк і Часів Яр перемелюють орду окупантів. Уповільнення просування росіян може означати кульмінацію, коли у РФ просто перетравлює свої останні фронтові успіхи.
«Варто наголосити, що все це аж ніяк не означає, що Курська операція не має сенсу. Скоріше, навпаки, — наголошує на її важливому політичному значенні. У серпні це була потужна підмога для деморалізованого українського населення, а також корисним контраргументом для «втомленого» Заходу.
Прогнозую, що у разі, якщо будуть перемовини про перемир'я, то Київ торгуватиме утримуваною частиною російських теренів, а «заморожування» нинішньої лінії фронту буде не таким привабливим для путіна. Хоча це, швидше за все, його найближча політична мета. Важливо, щоби Київ зміг подати себе західним партнерам, якщо не переможцем, то принаймні таким, що не програв», — висновує Марк Ґалеотті.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що воїни 82-ї Окремої десантно-штурмової Буковинської бригади знищили російську бронеколону на Курщині. Окупанти ж не встигають навіть втекти.
