«Зелені» ламіхузи підточують дерево української єдності

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Прочитав уважно статті у виданнях The Washington Post та «Українська Правда» про конфлікт Залужного із Зеленським та хід контрнаступу. І побачив, як от буквально кожне сказане мною слово про все це за останні 1,5 роки — виправдалося.

І те, що Зеленський почав точити зуб на Залужного ще з весни (!) 2022, і що головним застрільником ненависті є особисто єрмак. І як Зеленський вліз в управління армією, створив собі улюбленців і ламає систему, роздув істерику навколо наступальних дій через інфоєрмачню, і як його плавить від того, що Залужний не хоче виконувати піар-забаганки Банкової на крові людей та почав публічно вимагати або ресурсів, або визнання глухого куту.

І про те, як саме Залужний мав сміливість зупинити кривавий наступ по узгоджених планах з американцями, але без надання навіть усієї обіцяної техніки, не кажучи вже про критичні речі, про які він не втомлюється нагадувати — ракети та літаки. І про те, як миршавим і гнилим в душі є Зеленський, який постійно керується виключно одним — рейтингом і щоби він був недоторканим, і який дозволяє собі тролити Залужного на своїх ставках.

Усе те, про що у мене язик болить вже говорити. За що мене проклинали всі, кому не лінь, називали агентом кремля та хайпожором, а тут оп... — і таки кожне слово виявилося правдою!

Навіть більш огидною, ніж можна уявити — це я про початок накатів на Залужного, коли ще трупи в Бучі не всі опізнали. Через те, що Єрмак вирішив, що Залужний має через призму віри в ЗСУ більшу довіру людей за цього злобного клоуна.

І що Залужний ніколи не мав і не має політичних амбіцій. І що вся гнилорота движуха навколо конфлікту ОПУ і армії, — це виключно заслуга і справа рук самого ОПУ.

І скільки ми людей втратили і втратимо через огидні політичні ігрища Зеленського та його кодли; типу «успішного комунікаційного кейсу Бахмут», за який полягло стільки людей. В як Зеленський мріє поміняти Залужного на свого улюбленця Сирського, який у військах має чіткий імідж «м'ясника» із погонялом «генерал 200».

А скільки ж лайна навіть деякі так звані колеги на мене вилили тоді ще, в травні 2022, коли я про це повідомив. Повідфренджували, записали в порохоскот, ну таке — звик, якось пох.

Це той випадок, коли я не радію в стилі «а я ж казав». Ми стрімко несемося до поразки у війні, і ім'я у цієї поразки — ні, не Єрмак: Зеленський — от, як правильно.

Бо нема ніякого Єрмака без Зеленського. Єрмак — це просто продовження волі Зеленського, скільки б він не ліпив із себе «сірого кардинала» і зараз Зе, в угоду своєму дрібному комплексу наполеончика, гробить нам країну остаточно.

А щоби ви мене не записали ще раз в агенти кремля, нагадаю — нам не можна зараз влаштовувати бунти, бо тоді нам точно миттєво кранти. Якось треба змусити цю патороч, що засіла на Банковій, працювати.

Нічого кращого, ніж максимальна публічність для знищення його рейтингів і, таким чином, примусу до дій — я не бачу. Нас очікує вкрай складний час із невідомим майбутнім.

Єдине, що нас може витягти — це армія. Тому підтримуйте все і всіх, хто працює на благо ЗСУ і навпаки: всі, хто приносить шкоду армії — справжні вороги.

Єдине ж, чому я зараз радію — це тому, що велика частина людей нарешті починає розуміти, хто ворог армії, а хто — її становий хребет. І буде готова поламати за цей хребет — той-таки хребет.