Зеленський поглиблює кризу в аграрному секторі
Знята Зеленським заборона на продаж української землі створює передумови другої Палестини на українських землях. Українці будуть вигнанцями!
З 1 січня 2024 року розпочнеться новий етап продажу національного багатства — української землі. Зайди, які шляхом маніпуляції суспільною думкою, прийшли до влади в Україні, провокують подальшу кризу вітчизняних аграріїв з метою якнайшвидше зігнати їх з власної землі.
Станом на тепер ситуація на вітчизняному та світовому ринку стала несприятливою для українських сільгоспвиробників. У зв'язку з цим наші аграрії змушені припиняти свою діяльність; більшість узагалі виїжджає геть за кордон.
Про це під час спілкування з іспанськими журналістами із видання Efe Agro заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. Підприємець невтішно констатує різке скорочення кількості українських агропідприємств.
«Ми знали, що багато що піде не так. Але ми не очікували, що третина підприємств у галузі сільського, лісового та рибного господарства залишить ринок. До кінця зернового року ще 10-20% підприємств підуть тим самим шляхом», — стверджує Павло Коваль.
Очільник Української аграрної конфедерації зауважує, що найбільше постраждали малі виробники, натомість великі компанії навпаки мають великі фінансові подушки для виживання. Але, якщо наступного року все залишиться як зараз, — наслідки будуть критичними й для них.
«Російське вторгнення спричинило настільки багато проблем, що їх неможливо перерахувати. Маю на увазі заміновані поля, мобілізацію працівників, дефіцит фінансових ресурсів, низькі ціни на зерно, високі витрати на логістику тощо.
А оскільки маршрутів для вивезення зерна з країни менше, ціни на транспортування всередині України залишаються надто високими, знижуючи маржу виробників, збільшуючи витрати на страхування та фрахт. Вирощувати кукурудзу та пшеницю вже невигідно», — говорить Павло Коваль.
Водночас зменшення експорту означає — більше зерна потрібно зберігати в Україні, що обмежує простір, доступний для майбутніх урожаїв, зокрема сої та кукурудзи. Як наслідок, частина виробників відкладає збирання врожаю, сподіваючись на покращення ситуації навесні 2024 року.
«Українські аграрії мають надію, що взимку-навесні відбудеться певна стабілізація. Інші ж залишають свої поля під парою, розуміючи, що майбутнє не віщує нічого доброго. На моє переконання, всі вище наведені чинники призводять до втрати Україною світових ринків», — висновує Павло Коваль.
США разом з ЄС і партнерами зі Світового банку раніше підкреслювали, що готові підтримати уряд України в імплементації земельної реформи, яка буде відповідати інтересам усіх українців, а не Зе-влади та олігархів. Натомість мафія з Офісу Президента вирішила підкласти свиню (чи все ж крота?) нашим західним партнерам.
Чому за всієї повноти наявної влади, цілковито ручної Верховної Ради, яка виконує будь-яку ідіотську забаганку «президента Голобородька», корупція і крадівництво розквітли буйним цвітом? Відповідь очевидна — Банкова дає на це цілковите добро і має свій шмат від привласненого народного багатства!
І це чудово розуміють наші партнери. За минулі місяці вони все частіше звертають увагу на пошесну корупцію у системах держапарату, і пов'язують із цим зниження допомоги Україні (у зв'язку із досягненням їхніх національних інтересів та балансу сил).
Щоби не бути голослівними, перерахуємо основні схеми:
- виведення коштів із бюджету через депозитні сертифікати НБУ (150 млрд грн на рік);
- тіньові операції з експорту аграрної продукції та не повернення валютного виторгу ($6 млрд на рік);
- митні махінації (40 млрд грн на рік);
- податкові махінації (цифру навіть складно уявити);
- «тіньова» експлуатація державного земельного банку (10 млрд грн на рік);
- «відкати» на дорожньому фонді (10 млрд грн на рік).
Вінцем (засекреченим на сьогодні) є розкрадання у вітчизняному міністерстві оборони, причому не тільки за Резнікова-Яйцева, але і його попередників. Тож навіть, якщо прийняти обсяги корупції та розкрадань у країні за скромні $10 млрд на рік — за 2 роки війни цих коштів вистачило б компенсувати цілий рік міжнародної фінансової допомоги (не військової, а саме грошової).
