Зерно на вагу золота, або початок «розкуркулення» українських селян

30 січня, 12:30

Більшовики грабують українських селян Кубані (літо 1930 року)

30 січня 1930 року більшовицький окупаційний режим відновив класовий терор. Заможне селянство із так званих «куркулів» мало зникнути.

Цього дня Політичне бюро Центрального комітету Всеросійської комуністичної партії (більшовиків) видало постанову «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств...». Після чого каральні органи СССР знову стали вчиняти тотальні репресії проти селянства.

Спланована і цілеспрямована державна політика Кремля з ліквідації багатомільйонного прошарку населення (селян-господарів) полягала у повному позбавленні їх не тільки власності, але й зчаста навіть життя. Когось чекісти цілими родинами виселяли за Урал і на Сибір, найменший спротив карався розстрілом на місці.

Повсталі українські селяни Наддніпрянщини (осінь 1930 року)

Заможне селянство більшовицький режим окупантів під проводом іосіфа сталіна оголосив «куркулями»/«кулаками», котрі заважали червоному диктатору уярмлювати українців та інші нації у тюрмі під назвою СРСР. Усіх господарів, які за 1920-ті роки змогли сяк-так пристосуватися й вести аграрну справу, зараховано до «ворогів народу».

Нижче подаємо поіменний склад Політбюро ЦК ВКП(б) СССР, обраного ще 19 грудня 1927 року, щоби нащадки пам'ятали, на чиїх руках мільйони жертв наших пращурів. Саме ці перелічені істоти, як і їхні теперішні послідовники з Кремля, воліли винищити українську націю:

Ніколай Бухарін (17 листопада 1929 року пленум ЦК вивів зі складу Політбюро);
Клімєнт Ворошилов;
Міхаіл Калінін,
Валєріан Куйбишев;
Вячєслав Молотов;
Алєксєй Риков;
Ян-Єнох Рудзутак;
Іосіф Джуґашвілі-Сталін;
Міхаіл Томскій;
Андрєй Андрєєв;
Лазарь Кагановіч;
Сєргєй Кіров;
Станіслав Косіор;
Анастас Мікоян;
Грігорій Пєтровскій;
Влас Чубар;
Ніколай Угланов (29 квітня 1929 року замінений на Карла Баумана).

Пропагандистські газети — «Правда» та «Известия» — викладали сфабриковані статті про «шкідницьку діяльність куркульства» із закликом покарати «ворожі Вітчизні елементи, які визискують із бідноти». Експропріація запасів продовольства іменувалася «тимчасовими надзвичайними заходами», що згодом переросло у системне явище насильства.

У відповідь Кремль отримав спалах народного невдоволення. Від Вінниці до Саратова збунтувалися селяни, які робили засідки на чекістів, партійних агітаторів та їхніх люмпенізованих поплічників, які сподівалися поживитися з чужого майна.

Організатори Голодомору-геноциду на Донеччині

«Куркульський опір колективізації повсякчас зростає. Надсилайте підсилені загони Червоної армії на допомогу ОГПУ», — повідомляли харківські чекісти своєму московському начальству у березні 1930 року. Найбільшим стало Павлоградське повстання у Дніпропетровській області, в якому взяло участь понад 3000 селян.

Опір розростався територіально та кількісно, українські комуністи під проводом сіоніста Станіслава Косіора цілком могли втратити контроль над підзвітною їм республікою. Саме тому невдовзі визрів план Голодомору-геноциду, яким українців як націю мали винищити штучним голодом (у 1932-1933 роках), а доти — тривали спроби локалізації та придушення повстань.

Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що путін, як і його ідейний натхненник сталін, розуміє — без геноциду українців не захопити Україну. Теперішній кремлівський бункерний дід діє за лекалами свого вусатого попередника.