150 років тому на Полтавщині народився Микола Міхновський

Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів...

Цього дня у 1873 році в селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині у родині сільського священника народився Микола Міхновський,  – адвокат, революціонер та, зокрема, перший ідеолог українського націоналізму.     

У Турівці панувала атмосфера любові до всього українського, завдячуючи колишньому власнику села М.А. Маркевичу, видатному українському історику і етнографу.

Навчався Микола Міхновський у Прилуцькій гімназії, що на той час була осередком вільнодумства на Полтавщині.

Відомо, що у 1888 році у гімназії стався інцидент з виключенням учнів, які відмовилися виконувати накази гімназійного керівництва на знак солідарності з загальностудентським страйком.

Вступивши у 1891 році до Київського університету М.І. Міхновський не міг залишатися осторонь активного політичного життя серед студентської молоді. Він долучився до діяльності "Молодої громади" та Братства тарасівців.

Після закінчення університету працював в одній з адвокатських контор Києва, водночас займався розповсюдженням творів видатних українських діячів, виданих за кордоном Російської імперії українською мовою, що на той час було заборонено.

У 1898 році Міхновський переїхав до Харкова і взяв участь у діяльності місцевого українського гуртка, а вже у 1900 році став одним із засновників Революційної української партії (РУП).

Своє бачення майбутнього України він виклав у брошурі "Самостійна Україна", виданій у Львові; у ній він сформулював завдання українського національно-визвольного руху на початку ХХ ст.: 

Проте, як виявилося, М.І. Міхновський та інші діячі РУП по-різному бачили шляхи досягнення проголошених ними завдань...

Характерно, що поза досить вузьким колом своїх однодумців Міхновський залишався небажаним, незрозумілим і навіть небезпечним.

Зовсім по-іншому сприймали Міхновського його друзі та однодумці. Один з них, Варфоломій Євтимович, так характеризував його:

«Микола Міхновський – це українська стихія [...] лише опанована сильним та благородним інтелектом. Він був високоосвічений і досвідчений правник [...] тонкий психолог, щасливий ініціатор, видатний організатор, блискучий промовець, талановитий публіцист, розумний і тактовний керманич, мілітарист з інтуїції, добрий знавець нашої минувшини, історичної та побутової, революціонер, як тип людини, здатної на рішучий чин. Вихований на добрій українській традиції, в українському селі, Микола Міхновський був прекрасним взірцем української расової культури, був українським аристократом у властивому значенні цього поняття».

Так у відповідь на заборону офіційної влади зробити напис українською мовою на пам'ятнику Котляревському в Полтаві, від імені тієї ж РУП написав "Одвертого лист до міністра Сипягіна", який закінчувався словами:

«Українська нація мусить скинути панування чужинців, бо вони обгиджують саму душу нації. Мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія! Мусить добути собі визволення з рабства національного та політичного, хоч би пролилися ріки крови! А та кров, що поллється, впаде як народне прокляття на Вашу голову, пане міністер, і на голови всіх гнобителів нашої нації».

У 1902 р. він заснував Українську народну партію, яка ставила першочерговим завданням політичної боротьби повну незалежність України. 

Політична програма партії була викладена у маніфесті відомому нині як "Десять заповідей":

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей.
2. Усі люди – твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників – і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися ренегатом-відступником.
8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.

А далі була участь Міхновського у теракті у Харкові, коли у 1904 році УНП, на знак протесту проти національного гноблення українців, вирішила підірвати в Харкові пам'ятник російському поету Пушкіну.

Акцію в Харкові успішно здійснила підпільна бойова структура УНП "Оборона України" на чолі з Віктором Чехівським. 

На місці понівеченого пам'ятника Пушкіну були розкидані відозви із закликом до «боротьби за своє національне визволення». 

З початком Української революції навесні 1917 року Міхновський спрямував свій пропагандистський досвід та організаторські здібності на політичну і військову діяльність в ім'я створення Незалежної України, де, втім, досяг значно менших успіхів ніж на ниві пропаганди та ідеології.

...Після поразки національно-визвольних змагань того періоду ГПУ СССР заарештовує Миколу Міхновського.

Важко сказати як велося слідство, чи було взагалі відкрито "справу Міхновського", відомо лише, що після кількох днів допитів він опинився на волі.

І вже наступного дня, 3 травня 1924 року, трапилася трагедія: Миколу Міхновського було знайдено повішеним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував.

Серед української громадськості та науковців дуже довгий час точилася дискусія щодо причин смерті відомого політичного та громадського діяча; так, популярною є версія про те, що смерть Міхновського – справа рук ГПУ.