3 можливі варіанти майбутнього замороженого конфлікту в Україні
Повномасштабна російсько-українська війна була як надзвичайно прогнозованою, так і майже непередбачуваною. Вона змінила світ.
Через 3 місяці після агресивного вторгнення військ ресурсної федерації перспективи путінського режиму на вирішальну перемогу в Україні зникли. Але навіть серед невдач росії на полі бою, героїчного українського опору та рясної західної військової допомоги ситуація цілковито не змінилася.
Шальки терезів поки впевнено не здатні переважити на свій бік ні Київ, ні тим паче Москва. Такі міркування виклали експерти міжнародного політичного центру "Atlantic Council" Метью Берровз і Роберт Меннінґ, інформує медіаагенція "Останній Бастіон".
На основі доступних джерел і даних розвідок автори ґрунтовного матеріалу пропонують власний аналіз можливого розвитку подальших подій в Україні. Фактично, презентовано 3 потенційні сценарії, в яких бачаться ознаки замороженого конфлікту.
Сценарій 1. Україну поволі "задушать".
Росія консолідує свій сухопутний міст до окупованого вже 8 років Кримського півострова і, не забезпечивши повного контролю над рештою чорноморського узбережжя України, знищує або блокує портове місто Одесу, залишаючи країну фактично без виходу до моря. Путінський режим продовжує бомбардувати інфраструктуру на всій території України та анексує частини Півдня (Запорізька і Херсонська області – прим. ред.) і Сходу (Луганська, Донецька і Харківська області – прим. ред.), що ще більше дестабілізує країну, знекровить як повністю функціональну державу. Затим кремлівський бункерний щур оголошує "перемогу", успішно придушуючи інакомислення всередині ресурсної федерації.
Далі цей сценарій може розвиватися наступним чином:
Владімір Путін закликає до негайного припинення вогню орієнтовно на початку 2023 року, але сам не готовий до укладання мирної угоди. Він усе ще сподівається на збільшення територіальних загарбань у майбутньому (можливо, "прорубування коридору" до Молдови), а також на поступки з боку НАТО (наприклад, визнання Криму суверенною територією росії, якщо тамтешні жителі погодяться на новий референдум під міжнародним контролем). Західні санкції проти московії залишаються у силі, економічні умови там погіршуються, але США та Європейський союз також занурюються у рецесію, що розпалює політичне невдоволення інфляцією та дефіцитом товарів.
Повномасштабна глобальна продовольча криза уже призводить до заворушень: голодні бунти спостерігаються від Шрі-Ланки до Єгипту (де вже відчутні наслідки російсько-української війни), тоді як моделі торгівлі різко погіршуються після того, як такі країни-експортери (Індія, Індонезія та Малайзія) зміцнюють власний харчовий протекціонізм. Повільна реакція країн Великої сімки (G7) та Міжнародного валютного фонду посилює боргову кризу, з якою стикаються країни, що розвиваються. Нестабільність зростає в Африці та Азії, тоді як ліві політики повертаються до влади у Латинській Америці.
Впродовж 2023 року країни-учасниці НАТО продовжують надсилати військову допомогу, оскільки Україна, яка відмовилася від запропонованого Путіним припинення вогню, намагається повернути окуповані території. Якість і кількість цієї допомоги спокушає Москву продовжувати переривати потоки постачань, підвищуючи ризик атак поблизу (або навіть на) території НАТО, одночасно розширюючи конфлікт між Альянсом і ресурсною федерацією. До кінця наступного року західний консенсус зруйнується, оскільки стурбовані економічними витратами, українськими стражданнями, тягарем біженців і побоюваннями глобальної ескалації (включаючи ризик ядерної атаки з боку росії), Німеччина з Францією ведуть багатонаціональні зусилля, щоби змусити Київ піти на будь-які поступки та прийняти вимоги Москви.
Сценарій 2. Росія не отримує виграшів.
Завдяки все більш компетентній українській тактиці – продовження тих маневрових боїв, які були продемонстровані під час оборони Києва, а також успішний контрнаступ на Півдні та Сході – окупаційно-терористичні сили ресурсної федерації відкидаються до попередньої межі станом на вечір 23 лютого 2022 року (збереження Криму та окупованих сепаратистами частин Донеччини з Луганщиною) ще до настання нового 2023 року. Але подальші спроби України вийти на свій державний кордон виявляються важким завданням через міцну оборону вже росії та керованих нею сепаратистів Донбасу. Попри західні постачання більш сучасної зброї, українські сили досягають мінімального прогресу.
Затим указаний сценарій може розвиватися так:
Зіткнувшися зі зростаючим невдоволенням усередині росії через руйнування економіки та виснаженою війною (в його тлумаченні це вигадана пропагандою "спеціальна військова операція" – прим. ред.), Путін зусібіч зазнáє сильного тиску, щоб укласти угоду з Україною, перш ніж його позиція істотно погіршиться. Тим часом починаючи з початку 2023 року Туреччина, Катар та Індія наполягають на припиненні вогню, оскільки глобальна економічна криза викликає відчуття сталої невизначеності та нестабільності. Але підбадьорена своїм успіхом на полі бою, Україна продовжує чинити спротив, тоді як Путін марно сподівається на повторення військового вторгнення з отриманням нових успіхів.
Деякі європейські лідери натомість також починають тихо домагатися створення офіційної дипломатичної структури: президент Франції Еммануель Макрон об'єднується зі своїм китайським колегою Сі Цзіньпіном, аби закликати до переговорів у Женеві між Україною і п'ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН (включно росією), а також Німеччиною (за зразком переговорів 2+4 про возз'єднання Німеччини), задля того, щоби знайти оптимальне рішення. Макрон і Сі приватно намагаються переконати Путіна та президента Володимира Зеленського замиритися, обіцяючи змусити росію виплатити Україні репарації.
В Америці тим часом відбуваються власні зміни. Підбадьорені переконливою перемогою республіканців на проміжних виборах у листопаді 2022 року до Конґресу, дедалі більше законодавців від Республіканської партії наполягають на припинення військової допомоги США Україні. Опоненти демократів вимагатимуть на перефокусуванню уваги Вашинґтона на Пекіні як на головній загрозі для безпеки.
Сценарій 3. Україна відвойовує майже всі втрачені землі.
У результаті значного збільшення постачань західної зброї в Україну, падіння морального духу росії як на тактичному, так і на стратегічному рівнях, а також нездатності Москви замінити власну військову техніку на необхідному рівні (завдяки західним санкціям), окупаційно-терористичні сили повністю витіснені з української землі. У руках Кремля лишається тільки Крим, але Київ готується повернути півострів (щó Путін фактично розглядатиме як уже вторгнення на суверенну територію ресурсної федерації).
І ось, як це сценарій може розвиватися далі:
Зростає ризик російської ядерної помсти для припинення військової допомоги Заходу, що посилюється через втрату Москвою раніше окупованої нею Східної України. У той час, як Київ проводить запланований наступ для відновлення свого контролю над Кримським півостровом, Путін розгортає там ракети з ядерними боєголовками "Іскандер-М" (SS-26) і погрожує застосувати їх у разі, якщо Збройні Сили України просунуться вглиб. Фактично, Третя світова війна стає цілком можливою, якщо негайні об'єднані медитаційні зусилля Франції та Китаю, щоб уникнути подальшої ескалації, закінчуються невдачею.
Проте до середини 2023 року – майже за цілий рік до того, як кремлівський бункерний щур сподівався переобратися на президентській посаді – утримання влади Путіним стикається зі зростаючим суспільним гнівом. Принижені високопоставлені військовослужбовці та розвідувальні чиновники змушують його негайно піти у відставку, але дозволять йому зберігати лице, пообіцявши навіть захистити його від міжнародного переслідування за воєнні злочини в Україні.
Натомість США із ЄС розходяться щодо питання скасування деяких санкцій проти ресурсної федерації. Побоюючися перспективи гігантської Північної Кореї по сусідству (у вигляді глибоко ізольованої росії), об'єднана Європа прагне досягти нової угоди, знявши санкції щодо енергоносіїв (нафти, газу) та інших товарів згідно з угодою quid pro quo, за якою частина російських продажів спрямовується як репарації на фонд відновлення понівеченої війною України, очолюваного Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку.
Глобальне економічне зростання гальмується, досягнувши мізерного 1% за весь 2023 рік на тлі посилення протекціонізму у стилі 1930-х і відмежовування від країн-жебраків по сусідству. Існує загроза зростання націоналізму, який руйнує глобальні інститути, а народного невдоволення, що поширюється зі США і ЄС на решту країн світу, які розвиваються, знаменує нову еру бунтів і переворотів.
Що ж у підсумку вищевикладеного Метью Берровзом і Робертом Меннінґом аналізу?
Те, що станеться далі на полі бою від Харкова до Херсона, визначить, чи принесе нинішній значною мірою заморожений конфлікт перевагу росії чи України. Різні воєнні результати все ще залишаються досяжними та правдоподібними для обох сторін. З такою кількістю змінних у грі важко прив'язати ймовірності до потенційних сценаріїв.
Однак у всіх випадках економічна шкода буде глибокою не лише для однієї України, котра 111 днів упродовж 8 років спливає кров'ю, а й для решти світу. Замість того, щоби чекати результату війни, політики повинні терміново досліджувати шляхи вирішення глобальної продовольчої кризи, зростаючого потенціалу боргової кризи в країнах, що розвиваються, і загрози рецесії на Заході.
При цьому ризик застосування росією атомної зброї під час конфлікту не дорівнює нулю. Використання дипломатичних засобів для уникнення такої ескалації є життєво важливим, якщо хочеться стримати конфлікт, а не того, щоби він охопив весь світ грибком і ядерним попелом.
А проте, "Останній Бастіон" радить згадати, що західним партнерам слід негайно збільшити збройну допомогу Україні, поки росія не захопила все Лівобережжя Дніпра й не заморозила війну. Ситуація на фронті стає все більше похмурішою.
