300 днів незламності: українці, тримаймо стрій!

Російська імперія виникла із загарбанням України. Тому із втратою України вона повертається до статусу околичного Московського улусу.

Отже, нині маємо вже 301 день великої війни. Пропоную до уваги читачів кілька головних тез-висновків у трьох пунктах кожна:

1. Чому ця війна взагалі можлива?

Тому що Владімір Путін, частина його еліт (передовсім ФСБ РФ) та, на жаль, більша частина простонароддя дотримується такого символу віри:

• Україна – невіддільна частина так звано "історичної росії", а українці – один народ з росіянами (і навіть якщо братній – то, вочевидь, "молодші брати").
• Українці, бувши росіянами, просто не могли самі додуматися до ідеї незалежності України. Значить, коріння українського сепаратизму – у підступах зовнішніх ворогів ("польська інтрига", "австро-угорський генштаб", німецький Abwehr) та внутрішніх негідників (Владімір Лєнін, Міхаіл Горбачов).
• Отже, "повернення" України під владу росії – не агресія, а "відновлення історичної справедливості", а "лікування" українців від "нацизму" – взагалі "богоугодна" справа.

Українці ж, зрозуміло, це все відкидають. Тож росіяни спочатку вмовляли, потім підкуповували, згодом залякували, а тепер – завойовують українців.

2. Чому ця війна йде саме так?

Тому що росіяни припустилися трьох фундаментальних помилок.

• Вони надмірно переоцінили росію – "друга армія світу", "можемо повторити", "Київ за 3 дні". Насправді ж країна у них – іржава бензоколонка, армія – гарматне м’ясо, командування – ідіоти.
• Вони надмірно недооцінили Україну – "країна 404" і ще +100500 визначень, за які банить Facebook, самі пригадайте. У реальності ж українці нагадали всьому світу, що їх не дарма називали "народ-військо".
• Вони надмірно недооцінили світ, вважаючи, що там всі слабаки та жалюгідні дуполюби, всіх купили, всім насрати. А вийшло, що справді важливі країни не обмежилися висловленням глибокого занепокоєння, а дієво підтримали Україну грошима і зброєю.

3. Як усе закінчиться?

На жодному полі на росію нічого доброго не чекає.

• На геополітичному – росія вже майже програла, бо повоєнний світ буде для неї гіршим за довоєнний. Армія розбита, союзників немає, внутрішні протиріччя загострені.
• На геоекономічному – крах буде не завтра, але ще більш гучний. Росія не просто втрачає доходи від нафти та газу, вона втрачає ринок вже сьогодні та можливість модернізації завтра. Коли війна закінчиться, у РФ не купуватимуть нічого, бо ринок за цей час займуть інші постачальники, а росія показала себе ненадійним партнером.
• На геокультурному – росії вже зараз не вдалося довести свою правоту Заходу – мало хто вірить в "українських нацистів" чи що "не все так однозначно".

А після поразки міф про велич росії зруйнується у мізках навіть найупоротіших ватників у нас чи ідеалістів у третьому світі. І у них – жодної надії переломити ситуацію, нам же буде важко, але ми виграємо.

Автор – Сергій Громенко, кандидат історчиних наук і громадський діяч