Америка повірила, що здатна вмовити РФ «припинити стріляти десь посередині»
Насправді людству, особливо українцям, варто пам'ятати, що росія весь світ прагне завоювати. Лише нашою країною ворог не вдовольниться.
Груба переоцінка ролі США у поразці СССР і сили та вічності демократії, характерна для західної політології, призвела до неадекватної стратегії в стосунках із РФ. Спочатку повірили, що на росії тепер «Democracy forever!» і підперли п'яного Борі Єльцина «ніжками Буша» і кредитами МВФ.
У Вашинґтоні, а відтак і у Брюсселі, Парижі, Лондоні, Берліні та Римі, надіялися зайти в рашу тихою сапою фондів, інвестицій, СП і через «ринкові механізми» скупити тамтешні ресурси та уряд (а накось — викусьтє!). Не вдалося насадити московитам західний триб життя у вигляді марнотратного споживацтва у «кінці історії».
А коли мстивий гебіст путін згорнув навіть ту позірну демократичну лавочку і став нагліти, вирішили вкоротити його «перевіреним» методом: затягнути в якусь воєнну «пастку» (як Джиммі Картер Льоню Брежнєва в Афганістан, але це не точно), обкласти санкціями. Тепер чекають на нову «перестройку».
Казати, що невдала афганська кампанія, санкції та програма СОІ не справили ніякого впливу на СССР, було б некоректно й несправедливо. Але ці заходи були всього лише каталізаторами процесів, які почалися задовго до 1979 року; і без головних компонентів самі по собі реакції не дають.
Україна, яка бореться за своє існування, опинилася заручницею російської агресивності і євроатлантичної політичної деменції, а для заручника головне — вижити й звільнитися. І, якщо критична маса свідомої спільноти, що претендує на роль проводу не набереться (громадянської) мужності й не визнає наше реальне становище та не почне виробляти адекватну стратегію виживання, про перемогу в майбутньому годі й мріяти.
