Американський «яструб миру» Люттвак закликав НАТО ввести війська в Україну
Нині критично необхідний крок для запобігання нападу росії вже на саму Європу, якщо Україна впаде, — втручання Північноатлантичного альянсу.
Про це консультант Державного департаменту США, письменник та історик Едвард Люттвак заявив на шпальтах видання UnHerd, передає медіаагенція «Останній Бастіон». З його слів, британці та французи разом із країнами Північної Європи вже потихеньку готуються до відрядження обмеженого контингенту.
Люттвак нагадує, як у 1944 генерал армії США пан Леслі Ґровз запитав науковця Джуліуса Роберта Оппенгеймера, наскільки потужною може бути їхня нова бомба. Оппенгеймер відповів наступне: «Я очікую, що бомба буде набагато потужнішою, ніж 100 «Tallboys» (сейсмічна бомба — прим. ред.), які досі мала на озброєнні Америка».
Генерал Ґровз одразу зазначив, що «така потужна зброя нікому не стане в пригоді, бо політики ніколи не наважаться її застосувати». У короткостроковій перспективі високопоставлений військовик помилився, а припущення Оппенгеймера виявилося вірним.
Уранова бомба у Хіросімі насправді була потужнішою за 1000 «Tallboys», а плутонієва бомба у Нагасакі перевершила навіть її. Але всього лишень за якихось 5 років пророцтво Ґровза збулося: спочатку США, потім СССР, а затим і кожна наступна ядерна держава прийшли до розуміння, що їхня ядерна зброя надто потужна, щоби використовувати її в бою.
Це залишалося вірним й у наступні десятиліття — аж до початку російської агресії проти України. Війну Люттвак типово називає гібридним конфліктом, якому чомусь дає відлік від 24.II.2022, але аж ніяк не від 20.II.2014.
Через десятиліття після розмови з Оппенгеймером коротка історична довідка про ядерну війну може багато чого навчити нас у ситуації в Україні — і тому, що перемогу там можна досягти лише за допомогою набагато звичайніших засобів. Це не утопія, а реальність.
Коли після провалу першого російського наступу у 2022 році найгучніший «штурмовий пес путіна» дмітрій мєдвєдєв почав гавкати про застосування «тактичної» ядерної зброї, її попередженням вторили лише найменш компетентні журналісти та слухняні Москві люди. Так діє кремлівська пропаганда.
Врешті-решт після кількох місяців цих дурниць особисто путін вийшов і сказав: «росія застосує ядерну зброю лише тоді, коли саме існування держави опиниться під загрозою». Тобто за наявності відповідної ядерної загрози.
Ситуація в Україні знову змінилася, але логіка та сама. Замість розчарованих росіян, які загрузли у своїх окопах, тепер хитким виглядає становище України; але це тільки на перший погляд.
«Київ представляє це як питання матеріального забезпечення і постійно просить у Заходу дедалі більше зброї. Однак очевидно, що Київ змушений відступати крок за кроком не через брак вогневої могутності, а через брак солдатів», — заявив Люттвак.
Загальна кількість Збройних Сил України нині становить менш як 800 000 осіб. Україні заважає віковий розподіл населення: діти та люди похилого віку переважають над молодими людьми віком від 19 до 35 років.
Але для населення, яке, за більшістю оцінок, перевищує (або дорівнює — прим. ред.) 30 мільйонів осіб, чисельність військ України все одно надто мале. Люттвак, природно для ветерана американської геополітики, наводить приклад Ізраїлю, де за населення у 8 мільйонів громадян чисельність армії дорівнює близько 600 000 осіб.
«Це означає, що якщо путін не вирішить припинити конфлікт, війська України відступатимуть знову і знову, втрачаючи при цьому солдатів, яких неможливо замінити. Для цього росії навіть не потрібно відправляти свої найкращі війська [яких у неї давно немає — прим. ред.] — достатньо добровольців-контрактників, залучених гарною зарплатою, або російських ув'язнених, які відбувають звичайні кримінальні терміни, набрані прямо з тюремних камер», — вважає штатний консультант Держдепу США.
Однак незалежно від якості російська армія вже перевершує українську кількісно, і розрив стає дедалі більше із кожним днем. Це неминуче: держави-учасниці НАТО незабаром мають відправити солдатів на поміч Україні, інакше змиряться із катастрофічною поразкою та опиняться у стані Польщі 1939-го.
Британці та французи, а також скандинавські країни вже потроху готуються до виряджання своїх військ — як невеликих елітних підрозділів, так і логістів та допоміжного персоналу, — котрі можуть залишатися далеко від фронту. Останні могли б відіграти важливу роль, звільнивши своїх українських колег для перепідготовки.
«Підрозділи НАТО також могли б розвантажити українців, які зараз зайняті відновленням та ремонтом пошкодженої техніки, та взяти на себе технічну частину наявних програм підготовки новобранців. Ці солдати НАТО, можливо, ніколи не братимуть участі у бойових діях, вони й не повинні брати участь у них, щоби допомогти Україні максимально ефективно використати власні обмежені людські ресурси.
Вкрай важливо, що в умовах, коли комуністичний Китай дедалі ближче підбирається до моменту нападу на Тайвань, США не можуть надати більше військ, ніж приблизно 40 000, які вже перебувають в Європі. Таким робом, іншим членам НАТО, особливо найгустонаселенішим, належить самостійно ухвалити доленосне рішення: Німеччини, Франції, Італії та Іспанії», — додає Люттвак.
Якщо Європа не зможе надати достатньо військ, РФ переможе на полі бою, і навіть якщо дипломатія успішно втрутиться, щоб уникнути повного фіаско, російська військова міць переможно повернеться до Центральної Європи. Цієї миті західноєвропейським державам доведеться відновлювати свої збройні сили, хочуть вони цього чи ні, починаючи із повернення обов'язкової військової служби.
Можливо, за цих умов ми всі навіть станемо свідками спалаху ядерної ностальгії, дурного повернення до ілюзії, що апокаліптичної зброї може бути достатньо для підтримки миру. Але це тільки прогноз і не більше.
Раніше медіаагенція «Останній Бастіон» повідомляла своїм читачам про те, що зі слів того ж таки Люттвака для нападу на Україну ресурсній федерації московії знадобиться не менш як 500 тисяч загарбників. Для повної ж окупації — від 1,5 до 3 мільйонів.
