Чи вступить Білорусь прямо у війну проти України
Лукашенка стримує «страх за власне крісло».
Ймовірність того, що Білорусь напряму вступить у війну проти України, знову обговорюється на тлі активності біля кордону. Втім, більшість експертів сходяться на думці: наразі це скоріше інструмент тиску, ніж підготовка до реальних бойових дій.
Як пише видання «Телеграф» із посиланням на думки політичних та військових експертів, ключове питання сьогодні — не стільки у військових можливостях Мінська, скільки в його політичній волі та внутрішніх ризиках. За оцінками фахівців, білоруська армія формально залишається боєздатною та налічує до 70 тисяч військових, однак її структура та підготовка орієнтовані переважно на оборонні завдання.
Фактично йдеться про силу, здатну стримувати або прикривати напрямки, але не вести масштабні наступальні операції. У цьому контексті Білорусь виконує роль буферної зони між росією та країнами НАТО, а не ударного кулака для нових фронтів.
Зокрема, військовий експерт Олег Старіков наголосив, що головна ознака можливої участі у війні — це зміна режиму функціонування армії, зокрема мобілізація, переведення військ у підвищену бойову готовність, нарощування ресурсів і перебудова економіки на воєнні рейки. Наразі жоден із цих факторів не спостерігається. Армія Білорусі діє у штатному режимі, без ознак підготовки до широкомасштабного наступу.
«Тобто білоруська армія — це щит, а не меч. На ведення повноцінних наступальних операцій вона просто не розрахована», — пояснив він.
Не менш важливим чинником є політична позиція Олександра Лукашенка. Експерти вважають, що білоруський лідер свідомо уникає прямого втягування у війну, розуміючи ризики для власної влади. Загалом участь у бойових діях проти України може мати серйозні внутрішні наслідки — від падіння лояльності силових структур до масових протестів у разі значних втрат серед військових.
«Ні, ні. Якби хотів — вже давно було б військове втручання. Він робить усе можливе, щоб кордон між Україною і Білоруссю залишався не гарячим, а холодним», — сказав Олег Старіков.
Водночас політолог Дмитро Болкунець підкреслює, що білоруське суспільство не готове до війни, а поява «цинкових трун» здатна швидко дестабілізувати ситуацію в країні. Цей фактор, на його думку, добре усвідомлюють як у Мінську, так і в Москві, і саме це стримує сценарій прямого залучення білоруської армії.
«Білоруська армія не виглядає готовою до повноцінної участі у масштабних бойових діях. Залучення білоруських військовослужбовців до воєнних дій проти інших держав може призвести до тяжких внутрішніх наслідків. Зокрема, поява перших значних втрат здатна спричинити різке загострення суспільної ситуації та зростання внутрішньої нестабільності аж до масових протестних форм реакції», — пояснив фахівець.
Окремо експерти звертають увагу на географічний аспект, оскільки північний кордон України — це складна для наступу місцевість із болотами, лісами та замінованими ділянками. Масштабні наступальні дії тут значно ускладнені навіть технічно, не кажучи вже про необхідність значних ресурсів і підготовки.
Саме через це інформаційні вкиди про можливий наступ із Білорусі розглядаються як частина стратегії росії. Їхня мета — змусити Україну тримати значні сили на півночі та розпорошувати ресурси, послаблюючи інші ділянки фронту.
