Чому обмеження прав невакцинованих не зупинить COVID-19?

Примус завдає величезної шкоди культурі вакцинації.

Доктор медичних наук, професор, епідеміолог Василь Власов розповів про те, чому обмеження прав невакцинованих людей не вплине на поширення коронавірусу та що потрібно робити, щоб його зупинити — за матеріалами "Теперішнього часу".

– Чому обмеження прав невакцинованих шкідливе для суспільства?

– Тому що воно передбачає на основі невідпрацьованої технології та на основі невипробуваних правил обмеження людей у ​​правах на підставі тих речей, які не мають жодного стосунку або майже ніякого відношення до добра цих людей. У цьому сенсі це викликає дуже велике занепокоєння стосовно нашого суспільства, в якому і так рівень нерівності людей зашкалює.

– Зараз взагалі весь світ із цим зіткнувся. Наприклад, в Австрії також обмежують у правах невакцинованих людей. Ніхто не розуміє точно, що робити, чи все-таки є в цьому сенсі політичні та юридичні алгоритми?

– Мільйони мух не можуть помилятися – ви це хотіли сказати?

- Усі так кажуть: "От країни Заходу - це ж якийсь зразок", - і потім нам показують Австрію. Люди думають, що, напевно так треба.

– В уряді немає жодної монополії на дурість, ця дурість відтворюється зараз у багатьох країнах. Вона заснована на припущенні про те, що якщо людей примусити до вакцинації, то епідемія буде переможена. І в цьому сенсі відбувається просто заперечення наукових даних, які зараз є про вакцинацію. Вакцинація захищає від тяжкої хвороби, але вакцинація не перериває розвитку епідемії. І тому примус до вакцинації не вирішує проблеми епідемії.

Що вирішує проблему епідемії – це розмежування людей, дистанція між людьми – цим треба займатись, а не примушувати людей.

Адже у нас існує багато вакцин, різних вакцин проти кору, проти кліщового енцефаліту, проти холери, проти дизентерії, проти туберкульозу – і до всіх цих вакцин у громади було цілком собі нормальне ставлення. Ось ця примусова кампанія, я впевнений, вже зараз завдає величезної шкоди культурі вакцинації. Думаю, що це стосується не лише нашої країни.

– Тобто ви думаєте, що безпосередньо коли людей змушують щось робити, тоді держава стикається з цим опором людського обурення?

– Не треба забувати про те, що люди хочуть, щоб до них ставилися з повагою. Коли їх примушують, у них виникає природне припущення, що був би добрий товар – його не змушували б брати. Це цілком логічна поведінка людей, при тому, що, звичайно ж, для громадського здоров'я, та й для здоров'я кожного окремого громадянина зараз добре було б прищепитися.

Проте примус – це дуже погано!

Цілком очевидно, що ця інфекція не є гарною підставою для примусової вакцинації.

Ця інфекція далеко не така згубна, як віспа чи туберкульоз, які значно більше вбивають, і ці вакцини, на жаль, не є тими вакцинами, які вирішують проблему епідемії. На жаль, вони швидко розроблені, та не вирішують проблему епідемії.

Потрібно ясно розуміти, що це не турбота про суспільне благо, це просто технологічний прийом примусу. Керманичам дуже подобається мати у своєму арсеналі прості ефективні інструменти, вони вже освоїлися з гумовими палицями та щитами, тепер вони випробовують такі високотехнологічні інформаційні інструменти насильства.

Думаю, що це справедливо для всіх країн. Австралійський уряд поводиться приблизно так само: вони ігнорують рекомендації та знання сучасної науки і діють так, як їм здається, простіше та правильніше.

– А локдаун, який, з одного боку, теж з певним утиском прав людей на переміщення, на відвідування якихось місць і так далі обмежує за часом – у цьому сенсі він ефективніший?

– Локдаун – високоефективний захід, якщо розуміти під локдауном припинення суспільного життя та переміщення людей. Це високоефективний захід для зупинення поширення інфекції, і його можна було б використовувати скрізь і постійно, якби при цьому не руйнувалося життя.

Тому локдауни тією чи іншою мірою, у тому чи іншому наборі обмежень скрізь у світі повторно використовують, але щоразу це розумно зважується та обмежується дуже короткими термінами.

Тому що локдауни завдають величезної шкоди суспільному, виробничому життю і непропорційно вражають найбідніших людей, які залежать від щоденного заробітку.

Тому це дуже ефективний засіб, але засіб із дуже великими побічними ефектами...