Державі Україна слід рішучіше допомагати поневоленим Москвою народам
10 років поспіль влада у Києві свідомо ігнорує вагомий фактор у війні проти РФ. Не всі жителі країни-окупанта підтримують кривавий конфлікт.
Про це в інтерв'ю журналістам незалежного видання Idel.Realii розповіли верховний старійшина (íнязор) ерзянського народу Боляєнь Сирєсь і очільник Мокшанського національного комітету (óцюня) Човганонь Донісі. Вони спільні у думці, що Україні варто ширити правду про війну в інформаційному просторі РФ.
Поодинокі народні невдоволення чи виступи (як було цьогоріч у січні у Башкортостані), або ж напади підпільників із національних рухів на московських окупантів (як було минулого місяця в Інґушетії та Даґестані) малоефективні без підтримки зовні. Демонізація й узагальнення всіх мешканців ресурсної федерації відсуває день нашої перемоги над агресором.
Скажімо, створення у лавах Сил оборони України такого національного бойового з'єднання як Сибірський батальйон. У ньому служать якути, башкорти, казахи, татари та карели, — неабияк б'є по кремлівській пропаганді щодо існування вигаданого «єдиного російського народу».
Чому б вітчизняним спеціальним службам не почати активніше вербувати до цього підрозділу бійців із-поміж бранців, яких грошовими принадами мобілізували у так званих національних республіках РФ. Тобто полонені буряти, тувинці, аварці, кумики, ерзяни, мокшани, осетини та інші не заплямовані участю у воєнних злочинах особи цілком можуть змити із себе українську кров, добровільно ставши під синьо-жовтий стяг та присягнувши не тільки Україні, а й своїм народам, за чию свободу необхідно боротися.
«Вважаю, що всі суб'єкти федерації, як і всі корінні етноси та нації РФ, мають повне право не тільки брати участь в обговоренні майбутнього російських територій, а й реалізувати своє право на самовизначення. Ми не будемо сидіти склавши руки мовчки», — заявив керівник національного Башкирського політичного центру Руслан Габбасов.
Але, якщо із запальними від природи башкортами чи інґушами все зрозуміло, то із тими ж мокшанами та ерзянами справа нелегка; якщо не сказати — катастрофічна. У зв'язку із проживанням у географічному осерді РФ (Республіка Мордовія, Рязанська, Пєнзенська, Тамбовська, Ульяновська і Саратовська області — прим. ред.) вони найбільше і найдовше схильні до негативного впливу Москви.
«До наших народів століттями застосовують насильницьку політику горезвісної «мордвинізації». Це дозволяє кремлівському режиму майже легально знищувати нас. Скажу більше, теперішній владі Мордовії невигідний поділ на ерзян і мокшан, бо це не «ерзянська чи мокшанська, а мордовська влада». Через це наші одноплемінники геть чисто всі змосковщуються», — невтішно констатує Боляєнь Сирєсь.
Своєю чергою, очільник Мокшанського національного комітету закликає не забувати, що багато чоловіків із-поміж ерзян і мокшан (як і інших народів) цілком добровільно їдуть воювати проти України через зомбованість пропагандою. Для зміни ситуації, переконаний Човганонь Донісі, «Москві неодмінно треба програти у війні проти Києва, щоби здичавілі московити зазнали нищівної поразки від волелюбних українців».
Медіаагенція «Останній Бастіон» також нагадує читачам, що лише у борні волелюбний нарід еволюціонує у націю. Нині, крім українців, на цей шлях стає і корінне тюркське населення Уралу та вайнахи із Північного Кавказу.
