Дзвін Пам’яті пролунав десять разів…
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 14 лютого, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі та родичі полеглих Героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, представники Національної гвардії України, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав десять разів …
Цього дня у 2015 році, захищаючи Україну на Сході України загинули:
Солдат ГИРИЧ Віталій Анатолійович
Віталій Гирич - мобілізований у квітні 2014-го, гранатометник 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади. Пройшов навчання на полігоні в одній з військових частин Чернігівщини, по тому потрапив до зони бойових дій. Перебував у «гарячих точках» Донецької і Луганської областей, брав участь в десятках боїв проти терористів. Підбив ворожу техніку, зокрема, бронемашини.
14 лютого 2015-го зазнав смертельного осколкового поранення в шию — під час артилерійського обстрілу у селищі Луганське.
Без Віталія лишились батьки, дружина, син.
Солдат ГОЛЬЧЕНКО Ігор Іванович
Ігор Гольченко - по досягненні повноліття в жовтні 2014 добровольцем вступив до лав полку патрульної служби міліції особливого призначення «Азов». Після підготовки з 19 грудня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, в районі Маріуполя.
Солдат, кулеметник 3-го відділення 3-го комендантського взводу комендантської роти окремого загону спецпризначення «Азов» 18-го полку оперативного призначення Східного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3057, м. Маріуполь.
14 лютого 2015 загинув у бою з російсько-терористичними угрупованнями поблизу села Широкине на Маріупольському напрямку, в ході виконання бойового завдання з утримування наступальних дій противника з боку Саханки. Автомобіль «Газель» з бійцями «Азову», які проривались з боєкомплектом до своїх побратимів, потрапив під обстріл, Ігор загинув від чисельних поранень, прикривши собою бойового товариша.
Залишились мати Світлана Берлет, молодший брат Микита.
Солдат ГУБРИЧЕНКО Михайло Михайлович
Михайло Губриченко - з 15 серпня 2014-го — стрілець-номер обслуги, аеромобільно-десантний взвод аеромобільно-десантної роти, батальйон «Фенікс» 79-ї Миколаївської окремої бригади.
14 лютого загинув при виконанні бойового завдання поблизу Пісків під мінометним обстрілом терористів, смертельне поранення осколком в голову.
Без Михайла лишилися батьки та дві сестри.
Сержант ДУЖИК Євген Євгенійович
Євген Дужик - служив за контрактом з січня 2012 року. Командир гармати, 55-та окрема артилерійська бригада.
14 лютого 2015 загинув о 23:40 — за 20 хвилин до початку «режиму припинення вогню» — внаслідок артилерійського обстрілу терористами під Дебальцевим.
Без Євгена лишились батьки, сестра, дружина, чотирирічний син, новонароджена донька.
Молодший сержант ЄРОЩЕНКО Олександр Сергійович
Олександр Єрощенко - з квітня 2014-го — доброволець, 2-й добровольчий батальйон Національної гвардії. З вересня 2014-го — навідник, 95-та окрема аеромобільна бригада.
14 лютого 2015-го загинув у бою під Дебальцевим. Під час штурму російськими терористами українських позицій Олександр кинувся рятувати пораненого побратима, не помітивши одну з вогневих точок противника. Хоча й був у бронежилеті, куля пройшла з боку.
Без Олександра лишились мама, брат, 11-річна донька Ганя.
Підполковник КОСТЮЧЕНКО Артур Іванович
Артур Костюченко - командир батальйону, 1-а окрема танкова бригада.
14 лютого 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі — колона входила в село Петрівське. Водій бойової машини солдат Юрій Скляр загинув на місці, командира батальйону з важкими пораненнями доправили до шпиталю, врятувати життя не вдалося.
Вдома залишилися батько, дружина Наталія, дві доньки — 18-річна Анастасія та 9-річна Ганна.
Старший сержант МЕЛЬНИК Володимир Михайлович
Володимир Мельник - мобілізований 4 серпня 2014 року, старший сержант, командир танку Т-64 17-ї танкової бригади. У складі екіпажу танка з вересня 2014-го перебував на захисті міста Дебальцеве, спочатку підсилювали 1-й БТО «Волинь», потім 128-му ОГПБр.
Загинув 14 лютого 2015-го у бою під Дебальцевим — під час штурмових дій взводного опорного пункту, внаслідок поранення в голову.
Без Володимира лишились батько, мама Тетяна Матвіївна, дружина Софія та син Ярослав 2007 р.н.
Солдат РАДІОНОВ Володимир Олександрович
Володимир Радіонов - з початком бойових дій на Сході України одним з перших пішов у добровольчий батальйон «Азов» (ППСМОП «Азов» МВС, в подальшому окремий загін СпП НГУ). Зарахований до 1-го орудійного розрахунку 1-го гаубичного артилерійського взводу 2-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Східного ОТО Національної гвардії України. За словами побратимів, Володимир в «Азові» був командиром автовзводу.
Загинув 14 лютого 2015 року поблизу села Широкине Волноваського району Донецької області. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки у Широкиному. Завдяки густому туману до села зайшли танки та жива сила противника, працювала артилерія та міномети. «Азовці» відбили атаку. Розпочалось позиційне протистояння. До обіду терористи продовжували обстріл позицій українського підрозділу зі стрілецької зброї. Ближче до вечора «азовцям» вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж всього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати «азовців» за два дні боїв — семеро загиблих бійців та близько 50 поранених. Під час бою Володимир Радіонов за кермом бронеавтомобіля «Спартан» рятував побратимів, виконуючи маневри, щоб відволікти ворога і вивести машину з лінії вогню. В Спартан «Чемпіона» влучив постріл ворожого танка. Загинув «азовець» одразу, від численних осколкових поранень.
Солдат СКЛЯР Юрій Олексійович
Юрій Скляр - доброволець, мобілізований 11 серпня 2014-го, механік-водій, 1-а окрема танкова бригада.
14 лютого 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі — колона входила в село Петрівське. Водій бойової машини солдат Юрій Скляр загинув на місці, командира батальйону Артура Костюченка з важкими пораненнями доправили до шпиталю, врятувати життя не вдалося.
Перебував у списку зниклих безвісти. Похований у Василькові 27 червня 2015-го.
Солдат ЧЕРНЕНКО Роман Олександрович
Роман Черненко - вояк полку «Азов» Національної гвардії України.
Загинув 14 лютого 2015 р. у боях з російськими збройними формуванням в районі між містом Маріуполь і Новоазовськом, під час відбиття атаки на село Широкине (Новоазовський район Донецька область). В Романа було тяжке поранення ноги від осколку САУ. Лікарі перев'язали ногу, зупинили кровотечу але не зняли бронежилет і не оглянули все тіло. Інший осколок пробив броню і увійшов у тіло. Від цього Рома і загинув...
По смерті залишились батьки.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!
