Дзвін Пам’яті пролунав двадцять три рази…
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 15 лютого, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі та родичі полеглих героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, представники НГУ, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав двадцять три рази …
Цього дня у 2015 році, захищаючи Україну на Сході України загинули:
Солдат АНТОНЕНКО Василь Миколайович
Василь Антоненко - хотів піти добровольцем, не відпустила мама. Згодом прийшла повістка; солдат, сапер 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Любив малювати, що робив і на передовій, за його космічні малюнки дали Василю псевдо «Космос». На новий 2015 рік побував удома.
Загинув 15 лютого 2015-го під Дебальцевим — бійці 25-го батальйону невеликими групами намагалися вирватися під обстрілом терористів — поруч із Василем розірвалася 120-мм міна.
12 березня 2015-го похований на Бучанському міському кладовищі, Алея слави.
Без сина лишилися батьки, без батька — син Андрій.
Сержант БУРЛАКА Олег Анатолійович
Олег Бурлака - через захоплення терористами Донецька, де Олег мав невелике підприємство, вивіз сім'ю до Чернігова, сам у березні 2014-го пішов добровольцем. Боєць батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас», 14 вересня уклав контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ, командир відділення.
15 лютого 2015-го бійці роти батальйону, котра перед тим була перекинута до околиць Маріуполя, пересувались з провідником та вийшли на блокпост терористів поблизу села Широкине, відбулось бойове зіткнення. Олег, незважаючи на поранення, доставив боєкомплект на передову та відволікаючим маневром дав можливість побратимам відійти. Помер від втрати крові, тоді ж загинули Євген Тельнов та Олег Шабельний. В ході бою було ліквідовано 2 засідки терористів. Тіла загиблих в бою бійців опинилися на окупованій території, тож про загибель Олега стало відомо пізніше.
Лишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.
Старший солдат БУТЕНКО Микола Валерійович
Микола Бутенко - у серпні 2014-го був мобілізований до 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс». В грудні був відряджений до 65-го арсеналу ракетно-артилерійського озброєння.
Загинув 15 лютого 2015 року, поблизу Логвинового під час довезення набоїв з міста Артемівськ до Дебальцевого. Колона конвою з 6 машин рухалася польовою дорогою та потрапила у засідку біля села Нижнє Лозове. Тоді ж загинув Володимир Яневич.
Довгий час вважався зниклим безвісти. Упізнаний серед загиблих в липні 2015 року.
Залишились мама Надія Іванівна та брат.
Майор ВАКУЛЕНКО Олександр Іванович
Олександр Вакуленко - 21 серпня 2014-го призваний із запасу, заступник командира з озброєння 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади. Готував молодих бійців у Кривому Розі, по тому був направлений на оборону Дебальцевого.
15 лютого 2015-го загинув поблизу Дебальцевого — під час виїзду назустріч до бійців НГУ, котрі прибули на допомогу підрозділу. В умовленому місці майор Вакуленко та 3 розвідники наштовхнулися на терористів. Загін прийняв бій проти утричі чисельнішої ДРГ. Вакуленко прикривав відхід, терорист вистрелив в нього з підствольного гранатомета. Псевдо «Каратель» був поранений, потрапив у полон, двоє інших бійців відступили перед переважаючими силами противника.
Без Олександра лишились дружина та син 1998 р.н.
Старший солдат ГАВРИЛЮК Сергій Вікторович
Сергій Гаврилюк - мобілізований в серпні 2014-го. Номер обслуги, 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон.
15 лютого 2015-го загинув під Дебальцевим внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту "Олександр".
Вдома залишилися дружина та 8-річна донька.
Лейтенант ГРИЦАЙ Антон Юрійович
Антон Грицай - народився 7 травня 1987 року у місті Полтава. Закінчив історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Був активним футбольним вболівальником, входив до спільноти ультрас полтавського клубу «Ворскла». Один із засновників ультрас-угрупування «Crew of Golden Eagle».
Доброволець. Воював у батальйоні «Азов». Загинув 15 лютого 2015 року в селі Широкине Волноваського району Донецької області. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки в Широкине. Завдяки густому туману в село зайшли танки та жива сила супротивника, працювала артилерія та міномети. Азовці відбили атаку. Розпочалось позиційне протистояння. До обіду терористи продовжували обстріл позицій українського батальйону зі стрілецької зброї. Ближче до вечора азовцям вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж усього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати азовців — семеро загиблих бійців та близько 50 поранених
Солдат КИРИЛОВ В’ячеслав Юрійович
В’ячеслав Кирилов - вояк полку «Азов», Національної гвардії України.
15 лютого 2015 року загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкие. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, ОЗСП «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат — 7 загиблих та 50 поранених.
Старший прапорщик КОЗАК Віктор Олександрович
Віктор Козак - командир машини РХБЗ, 144-й окремий батальйон радіаційного, хімічного, біологічного захисту, 30-та окрема механізована бригада.
15 лютого 2015-го загинув під час супроводу колони, яка рухалася польовою дорогою з смт Луганське до Дебальцевого, потрапивши у засідку терористів поблизу Нижнього Лозового. Тоді ж загинув механік-водій старший сержант Олександр Чернявський.
Вдома у Віктора Козака залишилися батьки, брат та донька.
Солдат КУТУЗАКІЙ Олександр Сергійович
Олександр Кутузакій - вояк полку «Азов», Національної гвардії України, позивний «Кутуз».
Загинув 15 лютого 2015 р. у бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область).
Солдат ТЕЛЬНОВ Євгеній Львович. Герой України. Народний Герой України.
Євгеній Тельнов - 10 червня 2014 р. прибув до батальйону спеціального призначення «Донбас» в с. Нові Петрівці. З 13 липня по 31 серпня перебував у зоні АТО (Артемівськ, Попасна, Іловайськ). Позивний «Усач» — 3 взвод 1 роти окремого батальйону спецпризначення «Донбас».
26 серпня був поранений осколком міни на околиці Іловайська. 29 серпня при виході з Іловайська в районі села Червоносільське батальйон потрапив під обстріл танків. У результаті — 109 бійців потрапили в полон, більше сорока п'яти — загинули. Євгеній Тельнов разом з 12 побратимами вийшли зі зброєю, при цьому Євгеній з гранатомету підбив два танки Т-72Б3 підрозділів 6-ї танкової бригади РФ і два БМД Збройних сил РФ.
У жовтні взяв участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись на мажоритарному окрузі № 100 у Кіровоградській області.
Загинув у бою поблизу села Широкине 15 лютого 2015 р., потрапивши у засідку, тоді ж загинув Олег Бурлака.
Солдат ТРОЇЦЬКИЙ Микола Дмитрович. Народний Герой України.
Микола Троїцький - кухар групи продовольчого забезпечення, 1-й взвод матеріально-технічного забезпечення, окремий загін спеціального призначення «Азов».
Бойові завдання виконував з серпня 2014-го в секторі «М». Неодноразово був у складі груп по ліквідації живої сили та військової техніки терористів на передових позиціях й в тилу. 15 лютого 2015 року загинув у бою із російськими збройними формуваннями біля села Широкине — група опинилася під безперервним артилерійським та мінометним вогнем. В перебігу бою Микола Троїцький виконав поставлене перед ним завдання, однак зазнав смертельного вогнепального поранення — Олександр Кутузакій під час відходу опинився на лінії вогню, «Акела» кинувся йому на поміч.
Кілька днів терористи не віддавали тіло Миколи Троїцького та Олександра Кутузакія.
Солдат ЧЕБОТАРЬОВ Михайло Вікторович
Михайло Чеботарьов - З серпня 2014-го — доброволець, солдат, окремий загін спеціального призначення «Азов» Східного ОТО НГУ.
Загинув 15 лютого 2015 року у селі Широкине Волноваського району Донецької області. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки у Широкине. Завдяки густому туману у село зайшли танки та жива сила противника, працювала артилерія та міномети. Азовці відбили атаку. Розпочалось позиційне протистояння. До обіду терористи продовжували обстріл позицій українського батальйону зі стрілецької зброї. Ближче до вечора азовцям вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж всього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати азовців — семеро загиблих бійців та близько 50 поранених.
Старший солдат ЧЕРНЕНКО Максим Зіновійович
Максим Черненко - у березні 2014 року мобілізований та служив у Миронівському військкоматі. У червні того ж року вирушив на передову. Водій, снайпер 3-ї роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
Загинув 15 лютого 2015 року від поранень, отриманих під Дебальцевим — машина військовиків потрапила під мінометний обстріл.
Без сина лишилися батьки, без чоловіка та батька — дружина Альона та донька Міла.
Старший сержант ЧЕРНЯВСЬКИЙ Олександр Іванович
Олександр Чернявський - механік-водій машини РХБЗ, 144-й окремий батальйон РХБ захисту, 30-та механізована бригада.
15 лютого 2015-го загинув під час супроводу колони, яка рухалася польовою дорогою з смт Луганське до Дебальцевого, потрапивши у засідку терористів поблизу Нижнього Лозового. Тоді ж загинув старший прапорщик Віктор Козак. Був у списку зниклих безвісти.
Без Олександра залишилися батьки, дружина, син.
Солдат ЧУМАК Дмитро Сергійович
Дмитро Чумак - червнем 2014-го рушив добровольцем на фронт, стрілець батальйону «Київська Русь», помічник гранатометника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки мотопіхотної роти.
Восени 2014 року зазнав осколкового осколкового поранення в руку. Не пройшовши весь курс лікування, наприкінці листопада знову вирушив на передову.
Загинув 15 лютого 2015-го від кульового поранення під Дебальцевим — бійці 25-го батальйону невеликими групами намагалися вирватися під обстрілом терористів.
Без сина лишився батько.
Старшина ШАБЕЛЬНИЙ Олег Юрійович
Олег Шабельний - 29 травня 2014 року пішов добровольцем в ряди Національної гвардії. Старшина 4-ї роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Цар». Із серпня 2014-го брав участь у боях на сході України. Брав активну участь у боях за Попасну та Іловайськ. На початку лютого 2015-го роту було переведено під Маріуполь.
Загинув 15 лютого 2015-го під час бою поблизу села Широкине Новоазовського району — військовики натрапили на блокпост терористів. Тоді ж загинули солдат Євген Тельнов та сержант Олег Бурлака. Помер від смертельних поранень та пострілу снайпера, перед тим у бою ліквідувавши 5 терористів.
Без Олега лишилася дружина.
Солдат ЯНЕВИЧ Володимир Анатолійович
Володимир Яневич - був водієм автомобіля «Урал». Загинув 15 лютого 2015-го поблизу Логвинового під час довезення набоїв з міста Артемівськ до Дебальцевого. Колона конвою з 6 машин рухалася польовою дорогою та потрапила у засідку, «Урал» був розстріляний з танків. Тоді ж загинув Микола Бутенко.
Тіло Володимира було знайдено волонтерами.
Без Володимира лишилися батьки — Тамара Анатоліївна, Анатолій Іванович, та молодший брат.
У 2016 році загинули :
Старшина БЕЛЯЄВ Іван Анатолійович
Іван Бєляєв - був мобілізований 22 серпня 2014 року. У березні 2015 був вдома у невеликій відпустці[1].
Загинув під час обстрілу з гранатомету поблизу смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області. Разом з Іваном загинули молодший сержант Петро Попов та сержант Олександр Кушнір.
По смерті залишилися мати та дві сестри.
Молодший сержант КУШНІР Олександр Вікторович
Олександр Кушнір - учасник війни на сході України (72-га окрема механізована бригада, головний сержант).
Загинув під час обстрілу з гранатомету поблизу смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області. Разом з Олександром загинули старшина Іван Бєляєв та молодший сержант Петро Попов.
Молодший сержант ПОПОВ Петро Олександрович
Петро Попов - учасник війни на сході України (72-га окрема механізована бригада, помічник гранатометника).
Загинув під час обстрілу з гранатомету поблизу смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області. Разом з Петром загинули старшина Іван Бєляєв та сержант Олександр Кушнір.
По смерті залишилися матір, батько та брат.
У 2017 році віддав життя за Україну:
Молодший сержант ФАРІСЕЙ Анатолій Олександрович
Анатолій Фарісей - у зв'язку з російською збройною агресією проти України 29 серпня 2014 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією та зарахований до складу 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч А2076, м. Новоград-Волинський, Житомирська область.
Протягом 2014—2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України. Після демобілізації повернувся до мирного життя. 15 березня 2016 вступив на військову службу за контрактом і знову вирушив на фронт.
Молодший сержант, стрілець — помічник гранатометника 2-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область.
15 лютого 2017 року близько 23:05 загинув під час бойового чергування від осколкових поранень голови в результаті мінометного обстрілу противником взводного опорного пункту поблизу села Кримське Новоайдарського району Луганської області.
Неодружений, батьки померли, залишився брат.
У 2018 році:
Старший матрос ГРЕЧУК Олександр Васильович
Олександр Гречук - 16 вересня 2016 року вступив на військову службу за контрактом; старший матрос, кулеметник 2-го відділення 1-го взводу 1-ї роти морської піхоти 503 батальйону. Влітку 2017 року офіційно одружився.
Загинув 15 лютого 2018-го внаслідок обстрілу ВОП в районі села Водяне (Волноваський район).
Без Олександра лишились дружина Світлана та п'ятеро дітей (старший син служив в 17-й ОТБр).
У 2019 році:
Солдат КОНДРАТЮК Руслан Васильович
Руслан Кондратюк - 31 січня 2016 року підписав контракт на військову службу, яку проходив у 355-му навчальному механізованому полку 184-го навчального центру, згодом у 130-му окремому розвідувальному батальйоні. Брав участь у бойових діях у районі Світлодарської дуги та Мар'їнки, зазнав поранення. З 2 листопада 2018-го проходив службу за контрактом у 24-й бригаді; солдат, водій зенітно-артилерійського взводу.
15 лютого 2019 року перед обідом військовослужбовці поверталися з виконання бойового завдання з недопущення проходу ДРГ поблизу міста Мар'їнка. Бійці пересувалися найбільш захищеним маршрутом — зі сторони противника була мінімальна можливість ураження; у цей час ворог відкрив вогонь із ПТРК по автомобілю «ГАЗ-66», коли той заїжджав на позицію. Внаслідок прямого влучання в кабіну водій Руслан Кондратюк зазнав несумісного з життям поранення; помер дорогою до шпиталю міста Курахове, троє українських військових дістали поранення.
Без Руслана лишилися батьки, сестра, дружина та двоє дітей — син 2008 р.н. і донька 2011 р.н.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!
