Ефект Путіна

Одна (значна! – прим. ред.) частина українців  не хотіла змінюватися, бо для цього слід докласти зусиль, зазнати дискомфорту від нового, незвичного. Хто сказав, що кращого? І взагалі – «Какая разніца? Не чіпайте мене, я поза політикою».

Вони не брали участі на Майданах чи загалом громадсько-політичному житті країни. Бо це все рухи від зрозумілого, знайомого, хай навіть не найкращого, але передбачуваного, у незрозуміле, незнайоме, непевне...

Вони були проросійськими чи просовєцькими не в силу якогось продуманого вибору, а по інерції. Російська мова, умовна, але загальновживана, попса Кіркорова, чи "іронія судьби" – це й так було до моменту, коли можна було обирати.

А коли з'явилася пропозиція з української чи світової культури, вони відмовилися не від неї, а від можливості вибирати. Так само й у політиці: вони не терпіли виборів, бо доводилося обирати.

Тому, якщо голосували, то за владу (незалежно, хто її представляє), щоб потім, як завжди, лаяти її як чужу і погану. Тому, що у світі, де вони формувалися, влада ніколи не була і не могла бути своєю.

Війна, яка почалася 24.II.2022 (а для них вона почалася саме у цей день, бо все, що було з 2014-го – це не з ними, не про них, це "політики понавигадували") зруйнувала їхній світ. Бо росіяни та білоруси, які були братами, – виявилися катами.

Владімір Путін і Аляксандр Лукашенка з нормальних керівників – «Не те, що наші», – яких вони поважали за "порядок" у цих країнах, раптом принесли звідти до нас не його, а хаос і розруху. Війна змусила їх робити те, що вони найбільше не хотіли робити – вибирати:

• їхати чи лишатися;
• співпрацювати з окупантами чи чинити спротив;
• тікати у сховище чи "забити" на цю сирену.

Щоденний вибір, від якого залежить не лише якість, але й тривалість життя. Все те, що по замовчуванню вважалося своїм (музика, фільми, герої минулого) виявилося чужим, бо його використовували незвані гості, і ворожим, бо вони вбивали, навіть тих, для кого "какая разніца", хто "поза політикою".

Джерелом трансформацій стало не внутрішнє рішення, а зовнішня агресія! Їхній нинішній проукраїнський вибір – це спосіб захистити свій світ від хаосу, який з війною приніс Путін.

Тому вони з тих, хто на думку російського диктатора мав зустрічати його армію хлібом-сіллю, перетворилися у тих, хто чинить спротив і підтримують Україну. Вони відкривають для себе її культуру, мову, історію; приймають їх, стають українцями не лише за паспортом, але й за усвідомленим вибором.