Екологічна інновація Бутану – валове національне щастя
Гірське королівство дракона-громовержця налагодило гармонійне співжиття з природою. Там відмовилися від індустріалізації економіки.
Поки різні розрекламовані медіа екоактивісти на кшталт Ґрети Тунберґ закликають людство зменшити викиди CO₂, виявляється у світі вже є одна країна, що досягла вуглецевої нейтральності. І це – загублена у Гімалаях крихітна монархія Бутан.
На сьогодні уряд цієї доволі "закритої" азійської країни спромігся на неможливе: виробляти менше парникових газів, ніж його споживають ліси. Такі свідчення зі столиці 800-тисячного Бутану – міста Тгімгу – виклала міжнародна природозахисна організація "GVI – Volunteer Abroad".
Фактичний експеримент із "озеленення країни" розпочався там ще 20 років тому, коли король Джіґме Кхесар Намг'ял Ванґчук запропонував відмовитися від валового національного продукту, запровадивши замість нього "валове національне щастя". З цією метою у країні навіть сформували профільне відомство – Міністерство щастя (дослівно називається Міністерством валового національного щастя Бутану – прим. ред.).
Урядовці, виконуючи волю монарха, мусять пильно стежити за показником щастя. Двічі на рік у Бутані проводяться опитування, підданим видають бюлетені зі 150 питань.
Результати торішнього суспільного опитування побили всі попередні рекорди. Виявилося, що рівень щастя постійно зростає (його індекс уже перевищив 90% – прим. ред.), і це без жодного примусу чи репресивних методів, які нам відомі з совєцьких часів!
За твердженням чиновників, щастя у Бутані досягається виключно "завдяки життю у гармонії з природою". Це означає, що в країні не видобуваються жодні природні копалини, немає промислових підприємств, навіть печі топлять сушеним гноєм, а не дровами, електрику постачають малі державні гідроелектростанції.
Прикметно, що на території Бутану працює лише одна невелика фабрика – з випуску кока-коли, яка перебуває у концесії. Більше заводів там немає.
Але це ще не все! За 1 день перебування у Бутані іноземці платять по $250, тому там не надто багато туристів, як у сусідньому Непалі, а ті, що є – переважно заможні європейці чи американці.
Також у Бутані заборонено курити – всім, окрім іноземців, яким відвели для цього у готелях спеціальні місця. У сільському господарстві місцеві давно не використовують гербіциди, пестициди та мінеральні добрива, бо це шкодить землі та воді.
За вбивство рідкісного виду тварин людину засуджують до довічного ув'язнення. За чинною Конституцією, щонайменше 60% території Бутану мають залишатися засадженими деревами, кількість яких теж щороку збільшується завдяки королівській програмі зі створення рукотворних садів і парків.
На сьогодні подушний ВВП у Бутані – першої зеленої країни у світі з вуглецевою нейтральністю – становить $3000-3300, тоді як в Україні для зіставлення – 28190 гривень, і він тільки зменшується з кожним днем перебуванні при владі "слуг неукраїнського народу". Адже Зе-команда, попри обіцянку висадити 1 мільярд дерев за 5 років, покриває масштабні вирубки лісів, зокрема на Полтавщині, не кажучи вже про грабунок надр під час так званого "Великого будівництва".
Між тим, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", науковці Національного авіаційного університету закликають запровадити унікальну вітчизняну технологію. Ноу-хау під назвою КАП або CFA (Каталітичний активатор палива, він же – Catalytic Fuel Activator) успішно довело свою ефективність та екологічну цінність у багатьох країнах світу.
