«Енергетична голка» об'єднаної Європи

Ще пів року тому Захід не був готовий до масштабної економічної протидії Кремлю і запланував лише перший пакет санкцій. Але тепер уся бюрократична машина демократичних країн змушена відкласти звичні тривалі, громіздкі процедури та підпорядкуватися викликам війни в Європі.

20 років тому росія мала сформувати нову економічну політику. Щоби збудувати більш-менш стійку та впливову економіку, Кремль мав декілька опцій, але обрав, з одного боку, найбільш примітивну, а з іншого – найбільш ефективну для шантажу всього світу.

Впродовж "епохи путінізму" економічна політика країни-агресора дедалі більше зосереджувалася на рентних галузях, і врешті росія перетворилася на ключового постачальника сировини на Євразійському континенті з фокусом на країнах Європейського союзу. І підсадити Європу на "енергетичну голку" їм вдалося.

Сумарно країни ЄС імпортують 90% спожитого газу, а від "Газпрому", залежно від країни, йде 45% такого імпорту (близько 175 мільярдів м³ у 2021 році); так виглядає енергетична залежність наших партнерів. Можна також згадати про "Північний потік-2", що пішов слідом за російським кораблем, і тепер "Google" позначає його як "Зачинений назавжди".

Раніше серйозною загрозою ми вважали те, що росія припинить транзит газу через українську ГТС, оскільки він складав понад 40 мільярдів м³ у 2021 році. Зараз я не виключаю, що росія, якби не рішення про повномасштабну війну та остаточний хрест на "Північному потоці-2".

Навпаки – могла б і продовжити качати газ через нас, попри гіпотетичний запуск цього трубопроводу. Адже їй потрібні додаткові 15% імпортного ринку Європейського Союзу, що доведе частку російського газу в ЄС до безпрецедентних 60%.

На додачу до газових потоків, з росії надходить 25% імпорту нафти та 45% імпорту вугілля для Європи! Правдивість тези про "енергетику як геополітичну зброю в руках Путіна", остаточно доведено після 24 лютого поточного року.

Однак така наочна залежність Європи від росії у питаннях енергетики створює і надзвичайно потужний важіль впливу на саму країну-агресорку. Україна ж постійно наголошує, що саме ембарго на російські енергоносії переламає фінансовий кістяк російської машини, що на 35-50% "заправляється" виторгом з енергетичного експорту.

На жаль, такий крок викликає впертий супротив деяких країн Європи. Ми регулярно чуємо, як влада Німеччини, Австрії та Угорщини бідкається через неможливість заборонити імпорт газу й нафти з росії через економічні наслідки.

Ба більше: навіть впровадження заборони на ввезення вугілля не було для них легким кроком. А експорт вугілля з 24 лютого приніс росіянам приблизно у 18 разів менше доходів, аніж нафтогазовий продаж!

Тут варто вказати на ті країни об'єднаної Європи, котрі найбільш залежні від російських нафти та газу і вже почали заміщення імпорту енергоносіїв на національному рівні:

• Німеччина (частка російського газу у споживанні – 55%, нафти – 34%) – найпроблемніший великий гравець стосовно запровадження повного енергетичного ембарго.

Ця країна дуже сильно залежить від російських енергоносіїв – понад чверть енергоспоживання забезпечує російський імпорт. До всього німецька промисловість надчутлива до цінових коливань на енергоносії, а тим паче до їхнього потенційного дефіциту.

Зараз німецький уряд обережно виголошує наміри повністю відмовитися від російських енергоносіїв до кінця 2022 року. На думку урядовців, миттєве ембарго призведе до завеликих втрат для економіки Німеччини.

Однак дослідження моделюють для Німеччини втрату 0,5-3% зростання ВВП на цей рік у разі введення ембарго вже зараз. Що важливо, згідно з опитуваннями, вже половина німців підтримують повне ембарго, а 45% вважають поточну реакцію власного уряду недостатньою.

• Франція (частка російського газу у споживанні – 20%, нафти – 10%) не настільки залежна від росії, тому тут питання повного ембарго не таке болюче.

Міністр фінансів і економіки Бруно Ле Мер після побачених звірств росіян на Київщині висловив готовність ввести нафтове ембарго, а французький Оператор газотранспортних мереж закликав постачальників наповнювати сховища вже зараз, готуючися до наступної зими.

• Нідерланди (частка російського газу у споживанні – 15%, нафти – 32%) – великий морський хаб Європи, який приймає багато нафтових танкерів з росії.

Звідси значна частка російської нафти у споживанні. Тому, з одного боку, нелегко переконати уряд Нідерландів запровадити нафтове ембарго, а з іншого, логістика не стане проблемою для заміщення палива.

Щодо газу урядовці підготували антикризовий план у разі відрізання від російських постачань, а також попросили громадян та підприємства споживати його економно. На рівні держави змінилася риторика щодо енергетичної ізоляції росії: від повного заперечення до визнання, що це неуникно, та ухвалення плану зі зниження ризиків припинення таких постачань.

• Італія (частка російського газу у споживанні – 40%, нафти – 10%) робить реальні кроки, щоби замістити російські енергоносії.

Нещодавно уклали нові договори про збільшення газових постач з Алжиру на 40%, що дозволить на третину замістити газ з росії. Лівія та Азербайджан також можуть експортувати більше газу трубопроводами, а морські постачання зрідженого газу з Америки та Африки допоможуть покрити залишкові дефіцити.

Окрім того, в італійському уряді повідомляють, що країна володіє достатніми резервами блакитного палива на місяці вперед у разі швидкої зупинки постачань від "Газпрому". Беззаперечно, більш сміливими щодо енергетичних санкцій проти росії стають країни, менш від неї залежні, а також ті, хто найкраще розуміє рівень загрози, яку становить росія.

• Країни Балтії з квітня припинили імпорт російського газу.

Естонія, Латвія і Литва прагнуть повністю відмовитися від нього до кінця року, залучаючи свої портові потужності для ввезення скрапленого газу (LNG). Вони використовують наявні та прискорено запускають нові LNG-термінали.

• Польща до кінця 2022 року відмовиться від російської нафти, що забезпечувала 65% споживання країни, та російського газу – 50% споживання.

Це чітко показує, що за наявності політичної волі та розуміння пріоритетності безпекового питання, можна рішуче бити по слабких місцях агресора. У Польщі на національному рівні вже ухвалено вугільне ембарго – його впровадять протягом найближчих тижнів.

На жаль, повний антипод енергетичної санкційної політики ЄС – це Угорщина. Ця країна не лише споживає російський газ, а ще імпортує його для подальшого продажу сусідам.

Російська нафта складає понад дві третини споживання. Це також стало для уряду Віктора Орбана "непереборною перепоною" для розірвання економічних стосунків з агресором.

Тим часом в Європарламенті експерти представили практичні наслідки для ЄС після введення ембарго на російські енергоносії. Головний меседж – це можливо, і не призведе до жодної катастрофи та злиднів у Європі, на чому зараз намагаються спекулювати деякі політики.

Дослідники розрахували, що повна заборона імпорту енергоносіїв з росії за найжорсткішого сценарію призведе до зниження росту ВВП у Європі на 1(!) відсотковий пункт. Довгостроковий ефект від повної ізоляції енергетики росії з боку ЄС призведе до зниження росту реальних доходів (навіть не самих доходів) європейських громадян лише на 0,04%.

Чого ж ми можемо очікувати далі від наших партнерів? – Найімовірніше, багато країн не наважаться рішуче відмовитися від енергоносіїв з росії у 2023-2024 роках і намагатимуться дійти "компромісу" з совістю.

Нам же варто продовжувати тиснути на Європу, вимагаючи повної та найшвидшої відмови від російського газу й нафти. Росіяни скоїли забагато зла на цій планеті, їхні злочини випливатимуть і далі, а отже це даватиме Європі підстави посилювати санкції, бо інакше політики просто не зможуть виправдати очікування своїх виборців.