Глибока занепокоєність Китаю
Не варто недооцінювати українську лінію у поведінці та політиці КНР. Адже китайська політика меркантильна, цинічна та багатовекторна.
Яскравий тому доказ — дійсний член Комуністичної партії Китаю і за сумісництвом професор кафедри історії (напрям Східна Європа й Північно-західна Азія) Пекінського університету товариш Фен Юйцзюнь. Днями він виклав чергову компліментарну до України статтю.
Зазначається, що повернення до Білого дому на березі Потомаку популіста Дональда Трампа відкрило для Пекіна нові горизонти участі КНР. Професор таврує поведінку не лише 47-го президента США, але і його команди, котра наче стерв'ятники накинулися минулого тижня на Володимира Зеленського:
«Через збочені дії Трампа соціальним дарвіністам важко приховати своє хвилювання, оскільки глибоко в глибині душі вони завжди вірять, що слабкі стануть здобиччю сильних. А відтак, це може переважати над справедливістю. Трамп і такі як він проявляють силу до слабших, коли ж їм дають відсіч, — то відповзають у бік, плюючись жовчу навсібіч».
Однак необхідно зауважити, що всі свої негативні оцінки у бік Вашинґтона, а ще раніше і Москви, товариш Фен із прискіпливістю врівноважую позитивом до Києва та Брюсселя. Фактично, перед нами типовий троянський кінь, уміло засланий Компартією Китаю до Європи із метою показати миролюбність Пекіна.
На сьогодні, попри гучні гасла політиків, ніхто принципово не проти співпрацювати із КНР у мирному врегулюванні московитсько-української війни — ні США, ні ЄС, ані навіть Україна та РФ. Відтак найближчі завдання Пекіна можуть бути наступними:
- Посилити миролюбну риторику, призначену для Києва, щоби показати свій «нейтралітет» та зменшити в Україні сприйняття Китаю як промосковського союзника.
- Всіляко перебільшувати роль Європи у завершенні конфлікту, щоби послабити можливість ухвалення двостороннього рішення щодо України між Трампом і путіним.
- Посилити розбіжності між США і ЄС з одного боку та США і РФ з іншого.
За першим пунктом диктатору Сі Цзіньпіну стане у пригоді напозір проукраїнський русист Фен Юйцзюн. Зрозуміло, що професор історії ніякий не маргінал, ґрантоїд чи дисидент, як намагаються подати його особу кремлівські пропагандисти, а керована головою Компартії Китаю креатура, створену спеціально для відповідного регіону чи країни.
На користь цього свідчать такі факти:
- дійсний професор історичного факультету Пекінського університету одержав підвищення відразу (увага!) після оприлюднення статті «РФ програє війну в Україні» на шпальтах видання The Economist, до цього був заступником декана Інституту міжнародних відносин Фуданського університету у Шанхаї;
- тривалий час очолював напрямок східнослов'янської (на вужче — московитської) історії у Китайській академії сучасних міжнародних проблем, що тісно пов'язана із міністерством державної безпеки КНР;
- у 2024 році став лауреатом премії Міністерства освіти Китаю за видання тритомника «Новий євразійський порядок», де прославляється Піднебесна, а її сусіди змальовані «нижчими расами» на цивілізаційних сходинках;
- є автором книги «Хто візьме управління РФ. Московитська політична еліта після путіна», яку піддали цензурі у країні-загарбниці;
- постійний учасник засідань у китайських аналітичних центрах, які влаштовуються за участю міністерства державної безпеки, громадської безпеки, структурами міністерства закордонних справ КНР.
Тому зовсім не важливо, наскільки науковими є публічні матеріали товариша Фена у китайській і міжнародній (особливо західні). Інша справа полягає у тому, що він пише у закритих доповідях для партійного керівництва у Пекіні, куди його перевели із Шанхаю ближче до вождя комуністичного Китаю.
Слід розуміти, що головне завдання усіх вкидів від цього науковця та його колег, — показати Києву, що в Пекіні є серйозні проукраїнські сили, які готові налагодити політичні контакти на високому рівні. Перш за все, режим КНР наполягатиме на своїй послідовній участі у відновленні української економіки після завершення війни, яку розпалив китайський васал із Кремля.
Крім того, як раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», спеціально створені комуністичним режимом китайські «мозкові центри» мають політичну місію. Диктатор Сі Цзіньпін підпорядкував собі прошарок інтелігенції КНР.
