Головред «Останнього Бастіону» Дмитро Савченко розповів про бої за Бахмут
Незламне місто-фортеця в осерді Донбасу стало свинцево-бетонною кісткою у горлі російського окупаційно-терористичного контингенту.
Про це в інтерв'ю провідному виданню Балтії "Eesti Päevaleht" розповів головний редактор медіаагенції "Останній Бастіон" і директор-засновник книговидавництва "Zалізний Тато" Дмитро Савченко.
У відвертому зізнанні нашим естонським колегам-журналістам він наголосив на тому, що війна триватиме настільки довго й криваво, поки у теперішніх державних кордонах існує так звана РФ, в якій панує культ смерті.
«Якщо я доживу до перемоги, то обов'язково приїду подивитися на Естонію! Але нині беру активну участь у боях за Бахмут. Оборона міста триває вже не перший місяць і попри втрати ми стоїмо. Я переконаний, що наприкінці 2023 року росіяни візьмуть паузу для того, аби відновити свої резерви. Це і жива сила, якої у них хоч греблю гати, і військова техніка», – зазначає Дмитро Савченко.
Наш головний редактор із перших днів широкомасштабної російської агресії перебуває у гущавині подій на фронті, нині його підрозділ "Вовки Да Вінчі" у складі 67 Окремої механізованої бригади "Добровольчий Український Корпус" боронить Донеччину.
«Свій фронтовий загін ми назвали на честь командира, легендарного українського воїна Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі". Він хотів стати художником, але 7 березня у віці 27 років поліг смертю хоробрих, захищаючи Бахмут. Він стояв на варті нашої незалежності й гідності нашого народу ще від 2014 року. Він був одним із наймолодших, хто отримав Золоту Зірку Героя України. Завдяки своїй мужності та відвазі він назавжди залишиться в історії України. Сьогодні Бахмут – найгарячіша точка всього фронту. Тут важко і криваво, але окупантам теж не солодко», – згадує Дмитро Савченко.
Ті, хто у тилу мають пам'ятати про важку щоденну роботу наших незламних воїнів-захисників на фронті, які іноді цінною власного життя наближають виплекану перемогу над агресором; шануймо Чин наших Героїв, будьмо гідними їхніх подвигів.
А проте, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що у генетичний код московитів від природи закладено інстинкт нищення, творити вони не здатні a priori, тільки нести смерть і руїну.
