Хто справжній господар України?

Чужинці продовжують проштовхувати цілком штучний словесний конструкт про існування "мультикультурної української політичної нації".

Про це йдеться у заяві Єврейської конфедерації України з приводу виступу кремлівського бункерного щура Владіміра Путіна на щорічному Петербурзькому економічному форумі.

Ватажок держави-агресорки, який марить неоімперською величчю знову пустився берега й у стилі своїх наставників із КҐБ СССР узявся длубатися у крові та корінні Володимира Зеленського, назвавши його «ганьбою єврейського народу».

Сам же Путін, чия нещодавно померла у Тбілісі мати, до слова, також за різними відомостями належить до коліна Юдиного, цурається свого етнічного походження.

Ба більше, російський узурпатор прикривається вигаданою спорідненістю з давно асимільованими й змосковщеними вепсами (для довідки: це малочисельний фіно-угорський народ – прим. ред.).

Відтак зрозуміло,70-річний єврейський дід-божевільник із кремлівського бункера насаджує думку про те, що його одноплемінники є "титульною нацією" в Україні, а українців слід або знищити, або вигнати з власної землі.

Показово, але попри негативну відповідь Путіну заява Єврейської конфедерації України цілком прочитується у дусі цього схибленого на "денацифікації" (себто, деукраїнізації – прим. ред.) багаторічного "російського лідера":

«Володимир Зеленський – герой не лише єврейського народу, а й усієї політичної української нації, до якої належать, звісно, і євреї».

З вищенаведеного видно, Борис Ложкін, Яків Дов Блайх та Інна Іоффе, як підписанти вказаної заяви, а також їхні бенефіціари у Тель-Авіві, вважають, що до українства може належати будь-хто незалежно від етнічного походження, бо "рятує демократичний світ"; це не так.

Зрештою, немає чого дивуватися, адже юдеї завжди й усюди (як от у Совєцькому Союзі, вчинивши три Голодомори! – прим. ред.) займалися маніпулятивною підміною понять і жонглюванням термінами заради власного зиску, перш за все політичного.

Наш народ поки не є політичною нацією, оскільки набуття такого статусу означає державну суб'єктивізацію всередині України, де доступ до владної вертикалі закритий етнічним українцям із щирими, а не показним патріотизмом.

Натомість у носіїв зірки Давида, як того ж таки Ложкіна чи Зеленського, подібних перепон не виникає, їм відкриті всі двері, аж до президентських, а українським націоналістам – зась, можливо тому вони досі мовчать і ніяк не реагують на узурпацію влади неукраїнцями.

По-перше, слова конкретних осіб при владі, як от пана Зеленського, не завжди відповідають справам, а іноді взагалі суперечать (наприклад, заява про "подолану корупцію" – прим. ред.), по-друге ж, євреї, особливо сіоністи, відмовляються надавати нам будь-яку зброю та приймати у себе українських біженців, натомість продовжують торгувати з РФ і систематично переслідувати палестинців.

Водночас "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, як днями ексрадник Офісу Президента України Олексій Арестович в етері ізраїльського радіо заявив про те, що Українці нібито – це «суміш поляків і євреїв».

Насамкінець розтлумачимо і Путіну, і Зеленському, і Арестовичу, і решті зайд на українській землі, що Нація не є виключно кабінетним чи вигаданим заради наукового розрізнення народів терміном, а показником рівня розвитку конкретної кровно-духовної спільноти.

Саме тому, проголошений "Останнім Бастіоном" курс на культурний, політичний, і врешті державний націоналізм має стати національною ідеєю, навколо якої згуртується численний етнос (давньогрец. ἔθνος – народ), що проживає на території України.