«Huxit по неволі»: чи вкажуть Орбану на вихід з ЄС?
Будапешт наривається на «виліт» з Європейського союзу через Україну. Вочевидь, сучасній Угорщині значно комфортніше у товаристві РФ і КНР.
На євразійському континенті є 4 держави, які мріють відродити імперське минуле: московія, комуністичний Китай, Туреччина і... власне, Угорщина. З азійською трійцею все очевидно, а от наміри Будапешта закамуфльовані.
Країни Антанти — переможці Першої світової війни та розгромлена Угорщина уклали Тріанонський мирний договір, згідно з яким Угорщина втратила 63,2% свого населення та 2/3 своєї території, яку «розібрали» на деталі сусіди:
- Румунія — Трансільванію та Східний Банат.
- Чехо-Словаччина — Словаччину, Закарпаття (1945 року приєднано до підсовєцької України).
- Юґославія — Хорватію, Бачку і Західний Банат.
- Австрія — Бурґенланд.
У свідомості пересічного угорця капітуляція 1920 року асоціюється з найбільшою національною трагедією, а відродження імперії — велика фантомна мрія. «Ми, члени угорської нації, обіцяємо зберегти інтелектуальну та духовну єдність нашої нації, розірвану бурями минулого століття», — одне з перших речень новітньої угорської конституції від 2012 року.
У сучасний герб країни включені середньовічні елементи — три зелені угорських гори Татра, Матра і Фатра, дві з яких «розібрані» сусідами. Партія «Фідес» під проводом правопопуліста Віктора Орбана експлуатує тему імперіалізму, а сам прем'єр-міністр полюбляє натягнути на себе символіку «Великої Угорщини».
Угорщина очікує послаблення Європи та зміцнення Китаю. Орбан вважає ліберальну демократію руйнівною, бо корупція, секс і моральна деградація, мовляв, розвалюють США і, відповідно, Західну Європу, натомість Будапешт сповідує «неліберальну демократію» і зізнається: на Сході йому комфортніше, ніж у Брюсселі.
У жовтні 2023 року, коли світ намагався вгамувати Пекін і Москву, Орбан полетів на пекінський форум «Один пояс, один шлях», де розшаркувався перед товаришем Сі Цзіньпіном і бункерним кремлівським дідом путіним.
Угорщина купує російську нафту та газ, «Росатом» 2014 року будує АЕС «Пакш». Під виглядом банку у Будапешті було відкрито штаб-квартиру російської розвідки, а сам Орбан давно є адвокатом агресивної політики Кремля і, логічно, гальмує євроатлантичну інтеграцію України.
Українські спеціальні та розвідувальні служби повідомляли, що Угорщина знала про майбутній повномасштабний напад росії на Україну і навіть планувала загарбати частину української території. Ця гіпотеза опосередковано підтверджується тим, що напередодні широкомасштабного вторгнення — 1 лютого 2022 року — Орбан прилітав до бункерного діда у Кремль.
Потяг до Сходу пояснюється, вочевидь, етнічною схожістю. Пращури угорців мешкали в північно-східній частині Уральських гір (орієнтовно, на теренах сучасного Башкортостану — прим. ред.), угорська споріднена з хантийською та мансійською мовами, великий вплив на неї мали тюркські та іранські мови.
Тому зовнішньополітичною стратегією Орбана є неотуранізм, що виник ще у XIX столітті як науково-ідеологічна течія проти панґерманізму Австрії та панслов'янству Московії, й ґрунтується на спільному походженні тюркських, монґольських та інших алтайських народів. Це хибна теорія, яка генетично не підтверджується.
Сьогодні Будапешт de facto виконує функцію агента впливу ревізіоністського Сходу в ЄС, блокує вступ Швеції в НАТО та допомогу Україні. Проте Брюссель не поспішає видалити зі свого політичного лона чужорідне тіло.
Важливо зауважити, що Стаття 7 договору про ЄС передбачає можливість призупинення прав члена, — у разі порушення засадничих принципів ЄС. Та політична «ампутація» розв'яже Будапешту руки, і він покотиться у неприховані політичні обійми КНР і РФ.
Тому Брюссель лише маніпулює «7 статтею» і поки не застосовує. Зокрема, саме так канцлер ФРН Олаф Шольц змусив Орбана покинути залу у момент голосування за рішення про євроінтеграцію України.
Схоже, під контролем отієї «Статті 7» Брюссель і Будапешт співіснуватимуть ще деякий час, доки не зміниться політична кон'юнктура: або угорський народ переобере собі владу, або Угорщина зрештою відкрито притулиться до «братніх народів» Сходу. Час покаже, хто кого переграє...
Автор – Орест Сохар, військовий експерт і шеф-редактор "OBOZREVATEL"
