Ідіотизм як фактор геополітики
Москва розраховує відібрати у Києва ще пару областей. «Яструби миру» із берегів Потомаку цьому рішуче сприяють, як ніколи раніше.
Важче всього прогнозувати дії несистемної людини — він у будь-який момент може утнути щось непередбачуване навіть для самого себе. А якщо така людина ще й вважає себе найвеличнішою у світі...
Ілюструємо конкретною ситуацією, яку реконструював з американських та російських інформаційних витоків. Днями широкий загал порадів тому, що путін потрапив у цуґцванґ:
- погоджується на припинення вогню — погано, бо демонструє слабкість перед Україною і США;
- не погоджується — викликає роздратування Дональда Трампа, який починає примушувати його до перемир'я.
А тут ще нафтові доходи недоімперії впали до мінімуму за час війни. Тому будь-які дії проти російського тіньового танкерного флоту будуть дуже болючими.
А потім представник Трампа — Стівен Віткофф — полетів у Москву, щоб офіційно повідомити про результати україно-американських переговорів у Джидді. І багато хто звернув увагу, що путін примусив його чекати аудієнції аж 8 годин!
А чому чемоданний фюрерок із Кремля міг собі таке дозволити? — Так тому, що йому втерли про фантастичні успіхи російської армії у Курській області народній республіці, як у Сталінграді під час Другої світової війни.
Настільки великі, що він взяв участь у засіданні свого штабу. І там зомбі-начальник їхнього генерального штабу гєрасімов прозвітував, що трубопровідні росіяни наступають настільки швидко, що у районі Суджі є навіть шанс оточити багаточисельні угрупування ЗСУ.
Звісно, путін надувся, як жаба, промаринував Віткоффа в очікуванні, а потім у процесі зустрічі розповів про «оточення тисяч військовослужбовців ЗСУ» не як про хотелку, а як про доконаний факт. Віткофф, природно, переповів цю вигадку Трампу.
Той повірив — хиба ж «партнер Володья» може брехати? А перевірити у власних розвідувальних служб, які володіють достеменною супутникової інфою — ні.
Бо ці розвідники співпрацювали із Джозефом Байденом, а Ілон Маск ще не встиг їх розігнати й звідкись набрати нових. Трамп повірив настільки, що начебто передав путіну особисте прохання проявити гуманізм і не вбивати українських бійців.
А той начебто погодився, якщо вони складуть зброю і здадуться у полон... Насправді вихід ЗСУ з Курщини відбувається доволі організовано, як на стороннього глядача у цивільному; звісно, не без проблем, адже тягнули до останнього — довелося залишити частину техніки.
Невеличкі підрозділі дійсно могли потрапити в оточення, але ні про які багатотисячні «котли-казани» від росіян мова не йде. Проте цілком можливо, що зараз Трамп почне публічно вихвалятися, як він врятував ЗСУ від знищення.
Він аналогічно розповідає про міфічні $350 мільярдів воєнної допомоги Україні. А ще, вочевидь, вимагатиме від України якихось поступок, як відповідь на путінський «гуманізм та прагнення миру».
