Імперська ломка росії
Кремль, який розв'язав нелюдську та безглузду війну проти України, довів себе до стану внутрішньої знемоги.
Сумнозвісна "спеціальна військова операція" розкрила людожерський характер путінської верхівки у всій її непривабливості. Після 5 місяців вторгнення у суверенну країну Москва не покращила, а суттєво погіршила свої власні позиції у сфері безпеки.
Так звана "друга армія світу" схожа на гнилий кавун, що луснув і з якого сочиться червона жижа, а у Раді безпеки РФ б'ють на сполох: «НАТО нарощує зусилля щодо створення безпосередніх військових загроз росії». Ось тобі й убезпечилися – хибна сек'юритизація дала жорсткий збій.
"Візит" кремлівської маріонетки й ватажка терористів зі здеградованого квазіутворення "ДНР" Пеніса Душиліна до Білорусі – це крик розпачу. У Бресті жирне непорозуміння на ніжках у компанії нациста Андрія Турчака з "Єдиної Росії" заявило про необхідність (увага!) «звільняти російські міста, "засновані" російськими людьми: Київ, Чернігів, Полтаву, Одеса, Дніпро(опетровськ), Харків, Запоріжжя, Луцьк».
Це поганий сигнал для Александра Лукашенка. Що Пушилін, що Турчак – ніхто, і кликати їх ніяк, але глашатаї смертоносного "русского міра" тепер шукають способи могилізувати ще й білорусів.
Паралельно ідеологи руйнування на кшталт Александра Дугіна прямо заявляють наступне: «Росія буде свого роду Імперськими Штатами... Білорусь буде Імперським Штатом». Ну-ну, поживемо-побачимо.
Здавалося б, хто слухатиме маргінала Дугіна? Однак тут і заритий собака: чим більше режим намагається потурати "великодержавній" ментальності росіян, тим потрібнішими стають психоделічні ідеї неофашистських євразійців.
Росія хвора на важку форму заперечення дійсності й щодня пускає по венах наркотик під назвою "войовничий путінізм". Подібно до свого кумира Адольфа Гітлера, збільшовичені російські неонацисти отримують екстаз від руйнування.
Водночас у російський дискурс вкидаються небезпечні думки необхідність ломки Ялтинсько-Потсдамського порядку (після 1945 року – прим. ред.). Парадоксально: фанати перемоги-"побєдобєсія" довгий час стояли якраз на платформі його захисту, але їм змінили перфокарти, і тепер риторика наступна: «Весь світ зітерти на порох»!
Природа імперських амбіцій РФ за сучасних умов виглядає дивною. Наприклад, існує ядерний Пакистан із населенням 233 мільйонів осіб, але не хоче трансформувати світ, на відміну від недогризка колишнього СССР із населенням 145 мільйонів голоти.
Путінська Росія – країна другої ліги та кандидат на виліт із G20. Навіщо всі ці потуги з перекроюванням мапи світу, якщо всередині самої ресурсної федерації все летить до пекла?
Але невгамовна Москва оголосила плани анексії окупованих територій України (Херсона, Мелітополя, Маріуполя). Державні кордони післявоєнної Європи руйнуються і ніхто не може почуватися в безпеці через амбіції несамовитих імбецилів у Кремлі.
Росія запускає улюблену стратегію хаосу, адже страшно подумати, до чого призведе прецедент перегляду кордонів України для Азії чи Африки, подібних до порохових діжок. Недолуга і кривава спроба розчленувати Україну – лише частина путінського плану щодо "скасування" єдності колективного Заходу.
Брудний газовий шантаж, внесення духу розколу до Європи за допомогою мініверсії самого Владіміра Путіна – Віктора Орбана, – солідаризація з диктатурами й автократіям, інформаційні атаки та навіть ядерне залякування – методи роботи à la russe. Але побічні ефекти фатальні для самої росії.
Згадаємо лише очевидні:
- "Відпадання" ексклаву Калінінград, отриманого за підсумками Потсдамської угоди (1945).
- Тотальна втрата впливу у Казахстані як наслідок – всієї Азії, а далі Кавказу.
- Загострення відносин із членами НАТО (країнами Балтії, Норвеґією та Фінляндією).
- Посилення ризиків військової конфронтації з Японією на Далекому Сході.
- Потенційні прийдешні спроби Білорусі вирватися з російського капкана.
- Створення передумов бунтівного вирування національних еліт усередині РФ.
Головне питання: заради чого? Адже Кремлю не світить навіть роль господаря Євразії, тоді як у комуністичного Китаю, Індії та Туреччині є свої плани на регіон і саму росію.
Окремо "Останній Бастіон" радить читачам згадати про те, що очевидною вже є кремлівська мрія про виграш часу для фіксації загарбання та подальшого приєднання новоокупованих територій України.
