Історія Тараса Бобанича, який почав боротьбу за Україну задовго до війни
14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Стрию урочисто відкрили пам’ятну дошку Герою України Тарасу Бобаничу
Меморіальну дошку з барельєфом роботи відомого скульптора Дмитра Коршунова відкрили на території школи № 9, де навчався Герой. Тепер цей навчальний заклад матиме ім’я Тараса Бобанича.
Віддати шану Герою України прийшли батьки, дружина, військові побратими, представники влади, друзі, школярі та громада.
Тарас Миколайович Бобанич (15.03 1989 – 8.04 2022) народився в місті Трускавці Львівської області.
Закінчив у 2006 році Стрийську загальноосвітню школу № 9, у 2011 році – юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, де здобув фах за спеціальністю «Правознавство».
Член партії «Правий сектор», керівник Львівського обласного осередку «Правого сектора» та член проводу НВР «Правий сектор»
Брав активну участь у Революції гідності.
30-го листопада 2019-го року призначений заступником Командира ДУК ПС з питань діяльності резервних підрозділів.
Загинув 8 квітня 2022 року в бою проти російських військ під час виконання бойового завдання підрозділом на Ізюмському напрямку, прикривши собою побратимів.
Ще студентом він був активним учасником вуличного правого руху. Організовував та брав безпосередню участь в багатьох національно-захисних, культурно-просвітницьких та пропагандивних акціях.
Його прадід був українським січовим стрільцем. А боротьба самого Тараса Бобанича почалася задовго до Майдану. Будучи першокурсником, Тарас приєднався до вуличного правого руху.
Згодом він долучився до лав «Правого сектора», брав участь у боях, став легендарним командиром. Із обраного шляху герой не звернув аж до самої загибелі.
У кінці листопада 2013-го року долучився до «Правого сектора». Брав активну участь у Революції Гідності.
«Була впевненість у власній правоті і потреба далі продовжувати боротьбу», – пригадував ті часи захисник. Тож не дивно, що вже незабаром разом із побратимами опинився на Донбасі. Мав позивний Хаммер.
«Коли після чергової успішної роботи доводиться чути прохання окупантів про перемир’я, щоб останні мали можливість забрати тіла своїх загиблих і поранених, то розумієш, що не марно живеш на цьому світі. Треба діяти жорстко й безкомпромісно, а не відводити війська. Поважають сильного, глузують із боягузів», – говорив Хаммер в інтерв’ю 2019 року.
Друг Хаммер неодноразово бував у боях. Зізнавався, що не казав рідним, чим займався. Не хотів хвилювати батьків, адже був єдиним сином. Тарас не виказував ані страху, ані втоми від війни. Єдине, що було нестерпно, втрачати побратимів і повідомляти про загибель їхнім рідним.
«Важко передавати ті емоції, воно десь досі в мені сидить. Коли доводилося говорити родичам… Це все як зараз перед очима. І похорони», – зізнавався Герой.
Повномасштабне вторгнення Тарас Бобанич зустрів командиром другого окремого батальйону добровольчого українського корпусу «Правий сектор». 24 лютого Хаммер із побратимами поїхали захищати Київщину, а потім – далі, де було ще гарячіше.
«Тарас завжди ходив з хлопцями на позиції і намагався їх прикрити від ворожих обстрілів. Він завжди старався вберегти нас всіх, побратимів, посестер, завжди за всіх переживав, хвилювався, допомагав та оберігав. Можна сказати, що він був для всіх, як батько», – розповіла його посестра Уляна Кузик.
«Жив, як Герой, воював, як Герой, загинув, як Герой! Незамінних в нас немає, але такі, як друг Хаммер – не повторюються», – написав Михайло Ухман.
«Хаммер воював з самого початку АТО у нашому підрозділі – 1 Окрема штурмова рота ДУК ПС – і не припиняв до самої смерті. З початком повномасштабного наступу москви сформував і очолив один з батальйонів ДУК ПС, і героїчно загинув, очолюючи його", - написав його бойовий побратим і доброволець Андрій Полтава.
«Тарас був особливим: думав від серця, говорив душею, чинив власним буттям. Завжди стояв на трьох стовпах – цінності людського життя, глибокій шані до родинних цінностей й безмежній повазі до традиції. Відданий ідеї Воїн з неосяжним внутрішнім світом. Він любив поезії та цитував філософів – справжній шляхетний Лицар, Україна для якого була понад усе», – так згадують про Хаммера в «Правому секторі».
Тарас Бобанич загинув 8 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання на Ізюмському напрямку. Він прикривав відхід своїх побратимів, які потрапили під танковий обстріл. Герою було 33 роки.
Друг Хаммер був переконаний, що перемовини із загарбниками нічого не дадуть. Необхідно повністю вибити російську наволоч із Криму та Донбасу. Такий заповіт нам залишив Тарас Бобанич.
Він посмертно удостоївся звання Героя України та ордена «Золота Зірка» – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу.
«Це ніщо інше, як вищий вияв історичної справедливості стався! Інформація, яка надійшла до нас найближчими годинами і ще не встигла просочитися в медіапростір. Тому розтрубіть Браття і Сестри цю радісну новину всіма просторами інтернет-тунелів, аби світ знав, що віднині Тарас Хаммер, лідер правих націоналістів і бойовий командир ДУК ПС – визнаний Державою Герой України», – прокоментував знаменну подію наш головний редактор і фронтовий боєць ДУК ПС Дмитро Савченко.
