Керована демократія – це анти-Росія з центром у Києві
Олігархам демократичні інституції як броньовичок; ним виносять із влади українських лідерів і завозять українофобів. Безвідносно до прізвищ.
До багатьох українців, які панічно бояться "уподібнитися москві", не доходить, що в нас теж "керована демократія". Різниця лише у тому, що російською "демократією" керує Луб'янка й особисто товариш Владімір Путін.
А українською – олігархічний кагал в особі Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа і Віктора Пінчука. Вони поділили між собою основні економічні, медійні та організаційні активи, а також зовнішні суб'єкти (соросята-поросята), що мають величезний вплив на українську економіку.
І той факт, що у нас на шиї сидить не один, а чотири тирани "нє-важно-какой-национальності", які перманентно гризуться між собою, але моментально об'єднуються проти навіть умовного українського лідера, не робить наше суспільство демократичним. Бо влада народові не належить!
Тож у цьому плані Володимир Зеленський є уособленням нашого затурканого "многонационально-русскоязичного населения", яке формально є гегемоном і володарем країни. Хоча de facto ніякої влади не має, як і преЗЕдент, якого смикають за штани й сорочку, щоби не бовкав чого попало і який просто легітимізує "союз чотирьох".
Єдиним дієвим засобом проти такої керованої олігархами демократії та "русского міра" з його "похідними" у поточній політичній ситуації є інтегральний націоналізм. Мілітарний, елітарний та авторитарний.
Ні націонал-демократія, ні ліберальна демократія, ні соціал-демократія, ні християнська демократія, поставити надійні запобіжники повзучій експансії "русского міра не здатні. Що вже казати про респектабельний консерватизм, – наша суспільно-політична структура настільки спотворена й засмічена, тож її спочатку слід радикально очистити й відновити, а потім щось там консервувати.
Перерахованим вище різновидам демократії просто не вистачає "запалу", щоб уразити товстошкірого "русского мішку" і структурної щільності, аби не дати просунути йому писок чи клешню у вільний отвір і розвалити конструкцію зсередини. У нашому випадку, конструкцію під назвою Україна.
І той факт, що нам хтось чогось "не дозволить" не робить "дозволений" формат політичної організації ефективнішим. Він лише змушує безрезультатно витрачати час і ресурси, яких у нас із кожною поразкою стає все менше і менше...
