Тільки добірна краща меншість завжди є носієм передових ідей
Українцям слід затямити, що без свого національного проводу з власним інтелектуальним багажем, – європейської держави не збудуємо.
«Меншість завжди права», – це завжди говорять ті, кого не підтримала більшість. Ну, таке собі твердження, якщо чесно...
В Україні, станом на 2019 рік, усього було 55000 ув'язнених злочинців, хіба не меншість? Меншість, ще й яка!
Злочинці, взагалі, в будь-якій країні – маргінальна меншість, то вони завжди праві? (Залишу питання без відповіді, яка, звісно, очевидна).
МОЗ України стверджує, що 2,5% українців – психічно хворі люди. Асоціація психіатрів доводить, що більше, мало не 8 мільйонів, але доказів цього не наводить і намагається підтягнути під психічні хвороби ще й психічні розлади.
Ми так шпетимо олігархат, шоти-шоти, а скільки тих олігархів? – Зникаючий відсоток! Чого ж ми їх не любимо, це ж архіменшість, отже, вони ж архіправі!
Так можна гратися до собачої старості, але норма завжди притаманна більшості, а от ухил від норми це є патологія чи аномалія. Злоякісна (маргінес) чи доброякісна (еліта) це вже покаже найкращий лікар, – час.
Звісно що невдахи, які не бажають працювати над помилками, доводять, що вони, насправді не патологія чи дурні, а не прийняті більшістю носії вищої мудрості. Еліта!
Та тільки еліта, тобто, добірна краща меншість, є носієм передових ідей, яка веде за собою більшість. Тим більше, що більшість, себто, народ не є стадом чи натовпом, як його зображують невдахи, – а набором індивідів зі своїми думками, переживаннями, потребами, мріями, врешті-решт, об'єднаним колективними, спільними цінностями та світоглядом.
Так що, не можеш вести за собою ту спільноту – ти маргінал. Можеш захопити народ своїми ідеями – ти еліта; і глибоко байдуже, хто ти "по життю": кондитер, клоун, головбух чи полум'яний оратор-революціонер, поки народ тебе сприймає, як лідера – ти на коні.
Коли ж не почує, то будь ти хоч який геній – ти у багні. Так що меншість далеко не завжди права, адже ще ж буває, що влада у країні потрапляє в руки маргіналів, а еліта або знищується такою владою, або змушена рятуватися десь за кордоном.
Так дуже часто бувало в історії, але в абсолютній більшості, народ таку владу не обирає. Маргінали захоплюють її в моменти якогось ослаблення: війна, епідемія, природний катаклізм, революції...
Всі демократичні вибори до Рад (чи пак Совєтів) вони із тріском програли, навіть Жовтневий переворот 1917 року вони не самотужки провернули. Зате зуміли винищити всіх своїх противників та конкурентів, залили країну кров'ю і тільки після того провели "вибори", на яких "перемогли".
Та й то, ще довгі десятиліття все боролися з внутрішнім опором, створили безпрецедентну репресивну машину, душили все, що хоч трохи було не згодне і що? Вся їхня потуга впала за лічені роки; просто достатньо було трішечки послабити пальчики на горлі більшості...
Автор – Олександр Писаревський, фаховий історик-краєзнавець, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро
