Лікбез для поціновувачів травесті-культури
28 листопада у Полтаві було відкрито пам'ятник Леву Вайнгорту, який обіймав посаду головного архітектора міста з 1939 по 1970 рік.
Арій-Леон (Лев) Семенович Вайнгорт народився 27 листопада 1912 року у Варшаві, у бідній єврейській родині. Згодом разом із батьками він переїхав до Полтави.
За інформацією з відкритих джерел, у 1938 році він закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут; якийсь час працював на будівництві Московського метрополітену. У лютому 1944 року Лев Вайнгорт був викликаний Полтавським обкомом КП(б)У і призначений керівником ліквідації руйнувань після війни.
Відтоді почалася карколомна кар'єра Вайнгорта як будівничого совєцького монументалізму у Полтаві. Вже у 1954 році на честь 300-річчя загарбання України Московією за його проєктом споруджено Ротонду дружби народів; тоді ж посприяв відновленню пам'ятника генерал-майору окупаційної армії Пєтра I та коменданта фортеці Полтава Алєксєю Кєліну.
Далі – більше: у 1960-х роках Вайнгорт керував спорудженням пам'ятника єврею Леніну (а також Сталіну, який потім знесли за наполяганням Хрущова – прим. ред.) та меморіального комплексу Солдатської Слави на честь Червоної армії, яка нібито "перемогла фашизм". На загал у весь цей час (тобто, до відновлення Україною незалежності – прим. ред.) головний архітектор Полтави щиро і цілком добровільно був виконавцем держзамовлення, яке передбачало появу так званого "homo sovieticus", а отже – ліквідацію всього українського.
Цьому усталеному реноме не завадили навіть сприяння у відновленні садиби Миколи Гоголя на Шишаччині, Полтавського краєзнавчого музею, Хрестовоздвиженського монастиря та збереження дзвіниці Свято-Успенського собору. До нині у доробку Вайнгорта немає жодного пам'ятника чи скульптури, яка б увічнювала прояв власне українського національного духу.
Не дивно, що встановлювати його бронзову фігуру у середмісті Полтави взялися також далекі від української справи люди. Так, ініціатором став Тимофій Голбан, а його фінансування здійснювалося коштом приватних осіб, зокрема і за участі Фонду Валерія Головка.
Нагадаємо, що сам Валерій Головко і Тимофій Голбан неодноразово ставали фігурантами журналістських розслідувань "Останнього Бастіону" пов'язаних з корупцією в Полтавській ОДА.
Дивно виглядає ситуація, коли в Полтаві встановлюють пам'ятник польському єврею Арію-Леону Вайнгорту в той час, на 8-му році війни з російським агресором у місті досі не встановлено пам'ятника Захисникам України та лишається невиконаним Рішення сесії Полтавської обласної ради від 24 лютого 2014 року "Про реалізацію ініціативи громадськості" щодо встановлення Стели Героїв Майдану на площі перед Полтавською ОДА.
Та і це ще не все. Про встановлення пам'ятника Вайнгорту висловилася заступниця директора з розвитку Краєзнавчого музею Катерина Бабіч. У своєму дописі у соціальній мережі Facebook вона зазначила, що (увага!) «Вайнгорт був Головним архітектором Полтавського краєзнавчого музею та завдяки йому ми маємо музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя».
Мусимо розчарувати видатну краєзнавицю та поціновувачку травесті-культури Катерину Бабіч, бо Лев Вайнгорт не був архітектором ані Краєзнавчого музею, ані Театру імені Миколи Гоголя.
Будівля Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розташована на місці садиби козака Павла Руденка, де 1872 року був побудований новий Будинок Полтавського губернського земства. 1901 року старий будинок земської управи був розібраний. 1902 року на його місці розпочалося будівництво нового, яке закінчилося у 1908 році.
Початковий проєкт споруди у стилі французького ренесансу розробив полтавський архітектор Олександр Ширшов, але завдяки підтримці українського художника Сергія Васильківського конкурс виграв проект художника та архітектора Василя Кричевського у стилі українського модерну.
У проєкті Кричевського використовувалися національні мотиви: шестикутні отвори вікон і дверей, башти, що фланкували центральну частину фасаду, багате кам'яне різьблення. Фасад і інтер'єри були оформлені керамікою і майолікою, виготовленими учнями земських майстерень Полтавської губернії, у тому числі Миргородської керамічної школи й гончарями з Опішні. Вздовж фасаду розміщувалися герби міст Полтавської губернії.
Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя, котрий є головною театральною сценою області, знаходиться у спеціально зведеному функціональному приміщенні. У 1953 році Полтавською міською владою було вирішено спорудити новий музично-драматичний театр, і за проектом архітекторів Олександри Олександрівни Крилової (серед її робіт проекти театрів у містах Полтаві, Рівному, Херсоні, Маріуполі, Івано-Франківську) та Олексія Олексійовича Малишенка (серед його робіт проекти театрів у Полтаві, Рівному, Херсоні, Маріуполі; інтер'єри курортів Слов'янська та Миргорода) розпочалося його будівництво. На ознаменування 100-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя 7 листопада 1958 року відбулося урочисте відкриття теперішнього приміщення музично-драматичного театру М.В. Гоголю.
Маємо надію, що розвінчування міфів пройде без тяжких наслідків для Катерини Бабіч, яка певно ще не відійшла від культурного шоку та ейфорії спричинених поповненням фонду Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського головним убором із зіркою артиста Андрія Данилка (він же "Вєрка Сердючка").
