Лінгвісти поставили під сумнів тюркське походження гунів
Науковці проаналізували сліди мови гунів, що збереглися, і дійшли несподіваного висновку. Ця спілка племен походить з єнісейської сім'ї мов.
На їхню думку, нащадками гунів були аринці, які до XVIII століття проживали у місцевості довкола теперішнього Красноярська і робили набіги на опорні пункти московитів у Сибіру. Про це свідчить висновок у науковому виданні Transactions of the Philological Society, передає медіаагенція «Останній Бастіон».
Лінгвісти провели порівняльний аналіз уцілілих слів гунської мови, використавши як записи слів народу сюнну із китайських джерел, так і запозичення слів гунів у тюркських та монґольських мовах. Додатково вивчено топоніми та гідроніми, імовірно, гунського походження, а також імена панівного роду гунів, включаючи славетного вождя Атиллу.
«Ми переконані, що давня гунська мова була частиною єнісейської сім'ї. Найближче у цьому відношенні гуни опинилися до народу аринців, які мешкали у долині річки Єнисей. Швидше за все, мова, якою гуни спілкувалися у часи до Аттили, тобто до нашестя в Європу, є спротоаринською, близькою до кетської», — заявили науковці.
Хто ж такі аринці? А це — кочовий народ кетського походження, який до кінця XVIII століття майже повстю був винищений Московією, когось окупанти асимілювали, ті ж, кому вдалося вижити, назавжди втік до сусідніх Монґолії та Китаю.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, як генетики виявили спорідненість між європейськими гунами й азійськими сюнну. Нашестя степових кочовиків зі Сходу відрізнялося від пізнішого вторгнення аварів.
