Літо на Донбасі сказилося і кусається
Для тих, хто вгризся в український чорнозем на Сході, час біжить скоріше і тендітність життя більш помітна. Війна стирає грані...
Багато разів бачив, як розривається снаряд, а поруч нього – кільце менших "вибухів". Це уламки здіймають пилюку, врізаються у перешкоди та породжують нові уламки.
Сьогодні поруч з нашою машиною був приліт, і оці вторинні вибухи сипонули просто біля передніх коліс. Але дарма хтось подумає, що на війні стіна, котра відділяє нас від небуття, істотно тонша.
Насправді ми, люди, у кожен момент, всюди – оточені силами, на порядки та порядки нас могутнішими. Розчавити нас їм нескладно, а нам опиратися їм – неможливо.
Тому немає сенсу особливо перейматися тим, чого не уникнути. А що стосується війни – то тут просто час біжить скоріше, і тендітність життя більш помітна.
Літо на Донбасі сказилося і кусається – кропивою, ґедзями, двоногими, але все одно я його люблю. Це одна з речей, котру я в житті найбільше любив і люблю – літо.
