Людина як частина експерименту іншої цивілізації

Земне життя – це система спостереження та вивчення поведінки певного розумного набору індивідів, їх популяції.

Розглянемо гіпотезу, що людина – це матеріальна органічна сутність, що складається з:

• набору різноманітних первинних перетворювачів інформації (зір, слух, нюх, смак, оцінка стану навколишнього середовища тощо), що перетворюють стан навколишнього середовища на нормовані електричні сигнали, що передаються в головний мозок людини;
• органів обробки їжі, забезпечення працездатності, відтворення собі подібних (серце, шлунок, печінка, селезінка, матка тощо);
• виконавчих механізмів (руки, ноги, пальці, голосові зв'язки, зуби);
• керуючого пристрою – головного мозку, який приймає рішення, що передаються до виконання виконавчих механізмів.

Як і будь-яка інша матерія, людська матерія схильна до зносу і старіння, що, зрештою, призводить до припинення її біологічної діяльності, тобто смерті людини.

Науковими дослідженнями з'ясовано, що основним функціональним елементом мозку є те, що названо нейроном.

На основі отриманого емпіричного і теоретичного досвіду можна зробити припущення, що загальний пристрій головного мозку можна подати у вигляді ядра і його оболонки.

Стан ядра дається нам від народження. Воно визначає здібності та можливості людини й, швидше за все, не змінюється або схильне до мінімальних змін.

Є припущення, що ядро мозку також може зазнати досить серйозних змін під впливом сильних зовнішніх чинників, наприклад, радіаційного випромінювання, отруєння організму хімічними речовинами, введенням в організм людини речовин, які впливають на роботу біологічних елементів організму.

Оболонка головного мозку являє собою нейронну систему, що самонавчається, яка реконфігурується в процесі отримання зовнішньої інформації та впливів на організм, що сприймаються первинними перетворювачами інформації, які перетворюють цю інформацію в однакові електромагнітні сигнали, що обробляються нейронами головного мозку (процедури обробки - це окреме питання).

В результаті цієї обробки проводиться перебудова об'ємної багаторівневої зі зворотними зв'язками нейронної мережі.

Діяльність ядра головного мозку визначає наші здібності та здійснює верховне управління.

Друга частина мозку – це самонавчена нейронна мережа, яка має можливість реконфігуруватися, отримувати, накопичувати інформацію та налаштовувати коефіцієнти передачі на синапсах, формуючи, тим самим, для даного моменту часу систему прийняття рішень, сутність яких залежить від навколишнього простору та стану організму, інформацію про які передають у нейронну мережу первинні перетворювачі інформації. Всі дії та відчуття, які отримує і відтворює людина, є сутність і відображення рішень, що приймаються нейронною мережею головного мозку.

Самонавчання нейронної мережі може здійснюватися емпірично, або під цілеспрямованим впливом, зокрема і за бажанням нейронної мережі, тобто, прийнятих нею рішень для проведення певних дій щодо отримання нової інформації.

Якщо йти за даною моделлю, можна зробити висновок, що психічна поведінка людини обумовлюється початковим налаштуванням нейронної мережі головного мозку, і наступною реконфігурацією самонавчальної, багаторівневої, об'ємної нейронної мережі його головного мозку, що сталася в результаті отриманої інформації.

Що є переважним можна приблизно оцінити тим шляхом, яким пройшла конкретна людина до скоєння тієї чи іншої дії, саме: умови у яких він виховувався, де і як здобув освіту, які джерела інформації він використовував при самонавчанні тощо.

Деяке пояснення початкового налаштування мозку можна отримати проаналізувавши життєвий шлях його безпосередніх предків, їх вчинки й поведінка, оскільки первинним поштовхом розвитку конкретної людини є його генний склад, отримуваний від батьків.

Робота мозку супроводжується зміною електромагнітного поля, яке можна зафіксувати спеціальними первинними перетворювачами та перетворити у вигляді змінних параметрів струму або напруги, що і відбувається, коли знімають електроенцефалограму. Електричні параметри роботи мозку для кожної виконуваної функції свої й вони мають властивість повторюватися з допустимим розкидом для кожної дії.

В результаті досліджень роботи мозку, проведених у 90-х роках на собаках, з'ясовано, що в мозку паралельно вирішуються до 10 завдань.

Сам мозок не дуже швидко діє, але він моментально перемикає пріоритет на вирішення найважливішого в цей момент для нього завдання.

Простий приклад. Людина може бути захоплена переглядом фільму, але якщо до її руки непомітно доторкнуться розпеченим предметом, вона моментально відсмикне руку, тому що нерв, що відповідає за вимірювання температури руки, виявить її неприпустимий перегрів, передасть цю інформацію в мозок, і мозок прийме рішення, що потрібно спробувати змінити положення руки та віддасть вказівку на виконання даної дії.

Якщо припустити, що ми живемо в матриці, то вийде, що земне життя – це система спостереження та вивчення поведінки певного розумного набору індивідів, їх популяції.

Якщо зчитувати чи задавати налаштування мозку людини на початку життя, потім реєструвати зовнішні функціональні впливи на організм, а потім зафіксувати стан нейронної мережі та пам'яті перед смертю людини, то можна отримати величезний обсяг інформації для оцінки законів розвитку розумного життя, з урахуванням різних факторів впливу, як фізичних, і соціальних, громадських, політичних, інформаційних.

Адже людство так мало знає про влаштування всесвіту. Тим більше, що наша сонячна система є унікальною в галактиці Чумацький Шлях.

Жодна з виявлених у цій галактиці зоряних систем не схожа на нашу.

У всіх виявлених зоряних системах великі планети знаходяться на ближніх зоряних орбітах, а в нашій системі малі планети Меркурій, Венера, Земля, Марс знаходяться поблизу зірки, а великі Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун – на далеких орбітах, захищаючи малі планети від космічного сміття. При цьому відстані орбіт планет сонячної системи мають між собою раціональне математичне співвідношення, що також дивовижно. Звичайно, це схоже на фантастику, але хотілося б, щоб це було реальністю.