Міфи та правда про зимову сплячку
Виявляється, ведмеді взагалі не впадають у сплячку, тá й лапу не смокчуть, як нам із дитинства втовкмачують дорослі чи різнорідні казкарі.
У науці так звану "зимову сплячку" називають глибоким сном, до якого зазвичай схильні жаби, їжаки, черепахи, але не велети вагою 150-200 кілограмів.
За твердженням біологів, у цей час тварина переводить свій організм у режим максимальної економії власних (внутрішніх – прим. ред.) ресурсів:
- земляним мишам вдається самочинно знизити температуру тіла із +31°C до +2°C;
- у бурих ведмедів тепловиділення також зменшується – із 37°C до 31°C.
Голод, холод чи будь-який інший подразник із легкістю розбудять клишоногого, навіть, якщо за межами його барлогу буде заметіль чи хуртовина.
Тож, за фактом, ведмедики не впадають у сплячку, але впадають у дуже міцний сон, який може перерватися за потреби організму тварини.
Водночас вийти на "дожер" у ведмедя не вийде, оскільки взимку йому просто нема чого їсти; тому перед тривалим сном він від'їдається як не в себе.
Попри репутацію "господаря тайги", полюванням і риболовлею звір займається рідко – тільки ¼ всього з'їденого ним припадає на м'ясо, рибу!
Основа ведмежого раціону: коріння, пагони, ягоди, шишки та навіть комахи; клишоногому потрібно наїсти не менш як 15 сантиметрів жиру, а це майже 25% ваги.
Якщо ж раптом не вистачить – "сплячка" припиниться достроково, і голодний, а головне, злий ведмідь піде шукати їжу у зимовому лісі.
Також слід зауважити, – ведмеді не смокчуть свої лапи, адже річ у тім, що у середині сплячки на подушечках лап оновлюється шкіра, вона починає моторошно свербіти.
Аби припинити неприємні відчуття, ведмедик уві сні намагається цей свербіж зменшити й облизує свої лапи; ось і весь секрет.
