Наша Нація бореться за свою землю-Матір

Сонце виходить, заходить і знову з'являється в Українському Донбасі. Все в світі змінне, але Бог і Україна — вічні!

Маємо розуміти: російсько-українська війна була неминучою, історичною, є екзистенційною і тотальною війною простору Правди, Свободи та Ідентичності проти симулякру, що є прямою антитезою. Брехні. Рабства. Пустоти.

За формою — це війна української нації проти євразійської імперії. Імперія потребує і живиться територіальними здобутками, («новими територіями) не жаліючи жодних ресурсів і передусім людських.

Нація бореться за свою землю-Матір, домівку-державу, свою правду-ідентичність. У такій несиметричній війні найфатальнішим є погодитися на бездумний обмін людей.

Не лише тому, що у ворога їх як мінімум учетверо більше. А передусім тому, що людина і є унікальною, невідʼємною частиною нації.

А ця війна і є війною за націю. Відтак як правильним є те, що не має нічого почеснішого як віддати при потребі життя за націю, так і те, що максимальним завданням на війні є берегти кожного члена нації.

Тим хто, віддає життя за націю має бути максимальна честь і повага, тим хто бездумно наражає на смерть — максимальне покарання та зневага... І треба пам'ятати, що наші втрати мають бути як мінімум вчетверо меншими, ніж у ворога.

Щоби мати шанси перемогти математично. Хоча Перемога це все ж не матиматика, — це Віра помножена на Волю.