Нові шахрайські схеми в оборонці
Хто оформив патент на міни для мінометів та шантажує українських виробників зброї ?
Як людина, яку свого часу шість років вчили виробляти боєприпаси, пам’ятаю, що мінометну міну вперше використали у 1904 році під час осади Порт-Артуру. З початку Першої світової війни її конструкція принципово не змінилась. Саме у такому вигляді міни різних калібрів протягом майже 110 років виробляють десятки країн світу.
Про це у своєму блозі на Цензор.Нет пише голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко.
Зрозуміло, що на початку минулого сторіччя логіка розвитку озброєння і зусилля військових інженерів різних країн практично водночас призвели до подібних ідей. Тому, в умовах відсутності в той історичний період інтернету та інших каналів оперативного обміну інформацією, не можливо на 100% встановити винахідника цього боєприпасу.
Але досі жодне джерело не згадувало серед винахідників мінометних мін діячів з Красиліва Хмельницької області України.
І яким ж було моє здивування, коли дізнався, що саме ТОВ «Красилівський агрегатний завод», який входить до структури Укроборонпрому, «являється володільцем» патенту №153506 на корисну модель «Міна для міномету»!
І що цей патент 12.07.2023 (!) зареєстрований у відповідному державному реєстрі України, і відомості про це опубліковано того ж дня в Бюлетені №28.
Це могло б залишитись якимось жартом і прикладом безпорадності «фахівців», які зареєстрували таку «корисну модель» і оформили відповідний патент, але виявилось, що не все так просто.
Після термінової реєстрації «корисної моделі» і отримання відповідного патенту, небезкорислива група винахідників почала, за підписом директора ТОВ «Красилівський агрегатний завод» Процюка, розсилати українським підприємствам листи з попередженням, що «подальше виробництво вашим підприємством військової продукції відповідно до корисної моделі згідно з патентом № 153506 (незалежно від калібру) можливе лише у випадку укладання з ТОВ «Красилівських агрегатний завод» відповідного ліцензійного договору»!
І на додачу:
«за продовження виробництва мін для мінометів (читай – для ЗСУ), тобто порушення авторського та суміжних прав, передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність згідно чинного законодавства України».
Коли схлинули перші емоційні враження від чергової шахрайської схеми збагачення на війні, згадалась не лише історія міномету і боєприпасів до нього, а також й історія Національного органу інтелектуальної власності, який за роки незалежності багато разів змінював статус і назву, але так і не позбавився духу схематозу зрадника України Дмитра Табачника, який свого часу зробив з нього інструмент «інтелектуального рейдерства» та «інтелектуального рекету». Схоже, за цим призначенням він працює й досі.
Те, що відбувається зараз за участю «красилівських винахідників» і «фахівців» Державної системи правової охорони інтелектуальної власності, грубо порушує норми Статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і підриває довіру до України, яка з 25 грудня 1991 року є учасником Союзу з охорони промислової власності, що сформований згідно з Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
Одного цього достатньо, щоб на роки відкинути європерспективи та поставити під великий сумнів залучення іноземних інвесторів для повоєнного відновлення нашої країни.
Але головне, що ця організована злочинна діяльність, яка відбувається на фоні російської збройної агресії, має всі ознаки діянь, що перешкоджають виробництву боєприпасів для української армії і таким чином підривають обороноздатність нашої держави в умовах воєнного стану.
Якщо цих «винахідників» не зупинити, то завтра вони таким само шахрайським шляхом отримають патент на шкарпетки та заборонять всім їх виробляти.
Саме тому прошу Службу безпеки України вважати цю публікацію заявою про злочин.
Паралельно з цим раджу новому керівникові Укроборонпрому Герману Сметаніну якнайшвидше розібратись з кадровою спадщиною, що дісталась йому від попередників.
І наостанок, до фахівців Національної комісії зі стандартів української мови: від терміну «володільці прав», що використовується в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та багатьох інших, як на мене, тхне таким суржиком, що навіть вимовляти його складно.
