Обзивайте як хочете, але сповзаємо, панове, сповзаємо
Викорчовуємо чужинські скрепи. Скриплять
До річниці початку повномасштабного вторгнення рф в Україну «Укрпошта» увела в обіг нову марку. Марка представляє собою одне з семи графіті всесвітньо відомого вуличного художника та політичного активіста Бенксі: на стіні зруйнованого будинку у Бородянці Київської області митець зобразив дзюдоїста, відправленого у нокаут пацаном.
Красномовний і зрозумілий натяк. На дзюдоїста і невідворотний нокаут. Тираж поштової марки — 1 500 000 примірників. У Полтаві нову марку вже традиційно благополучно погасило керівництво ОВА та обласної ради.
Заувага. Там на марці – «ПТН ПНХ». У першачків жодних вагань з розшифруванням абревіатури. Суцільний мат в маршрутках, мобілках, у мам з чадами по дорозі до дитсадка.
Ви, полтавцю, оце зараз нас виматюкали? Мовляв, що ти із себе, авторе, строїш?
Строю. Бо це – не наше. Це – московитські помиї на вашому, земляче, писку.
На офіційному фейсі держави, а поштова марка таки фейс – «майорить» матюк. Ну-ну. Тільки не треба ля-ля.
Хвалимося? Так є ж бо чим!
Начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін вісьмома фактами про життя на Полтавщині протягом року від початку російсько-української війни переконав і нас, зокрема, що ми таки чогось варті.
18 дітей отримали 600 балів на НМТ. 1,7 млн га засіяли аграрії області й зібрали 7,4 млн тонн основних с/г культур. 454 медалі різного ґатунку на міжнародних і всеукраїнських змаганнях завоювали наші спортсмени. Попри ворожі обстріли й відключення світла вперше в області провели унікальну операцію на серці. 466 пунктів незламності розгорнули на Полтавщині. 4,5 тис. концертів, вистав, майстер-класів, екскурсій і виставок провели обласні заклади культури.
До тих, хто здолав перелічені вершини, немає претензій. Так тримати, абітурієнти, аграрії, спортсмени, хірурги, шоумени, ті, хто розгортав! Честь, хвала і наше вам в шапочку.
Насторожує інша арифметика. Якщо на Полтавщині за рік побралися понад 10 тис. пар, чому народилося лише 7 тис. малюків? Сачкуємо, панове.
Але. Тримаймося. Шануймося. Критичнішаємо. Бо після підсумкової пресконференції найвеличнішого залишається тільки на секс і надіятись. Як на Залужного.
Викорчовуємо чужинські скрепи. Скриплять
У переліку демонтованих або наразі загорнутих у чорну плівку раритетів совкової доби на наших землях монумент Олександру Сергійовичу Пушкіну – фішка. У повній відповідності з визначенням - якась особливість, сутність, специфічна риса, тенденція. Бо збити усталену століттями полуду вищості «учьоного кота з лукомор'я» над вусмерть провінційною Малоросією і сьогодні – на другому році російсько-української повномасштабної війни – не просто.
Під чужинським скрепним монументом у Березовому сквері Полтави – дискусії. Ординець Мамай, поки що мер, було рвався власноруч відмивати скрепу від написів «вандалів» «Русня-Zнести», а його табір клевретів й сьогодні тупо гугнявить про «на что он руку поднімал?!».
Ті ж наші земляки, кому по барабану давні розбірки світського ловеласа Пушкіна з таким же любвєобільним Дантесом, як і зганьблена честь якоїсь Гончарової – не треба було неконтрольовано задом вертіти, впевнені, що хороших руських не існує в природі. Зокрема, й у мармуровій їх іпостасі. Тому й загорнули скрепу в чорний пакет.
