Отетерілий Захід досі питає: Курська операція — Піррова перемога чи успіх?
Стратегічна невизначеність російсько-української війни настала через повільність наших партнерів. РФ навпаки міцніє завдяки своїм союзникам.
Про це упевнено пише переважна більшість європейських і американських видань, відірваних від дійсності на полі бою. Медіаагенція «Останній Бастіон» спробувала розібратися, чому Захід із Курської операції навмисно робить катастрофу для України.
Критики вдаються у питання — «Коли ваші придбання менші за ваші втрати, чи можете ви вважати себе переможцем?». Особливо сміливі на словах люди у погонах із Вашинґтона прямо кажуть про Піррову перемогу України, за якою видніється невідомість.
Нагадаємо, що 6 серпня наші визволителі завдали рішучого несподіваного удару по російських окупантах на їхній же території. Сили оборони України зайняли частину Курської області народної республіки, змінивши хід війни, яку зараз прагнуть «заморозити».
Українські війська вже місяць утримують під своїм контролем частину суверенних земель росії, але попри цей прорив, загальна ситуація на фронті далеко не така однозначна, як здається на перший погляд, вказують коментатори та експерти. Втрати, зазнані Україною на Донеччині, виявилися надто високими, і не компенсували воєнних досягнень.
У цей самий час окупаційно-терористичний контингент РФ значно просунувся на Східному фронті, наблизившися до стратегічно важливого міста Покровську. За 25 км на захід від нього вже межі Січеславщини (так звана Дніпропетровська область — прим. ред.).
Так, зокрема, деякі турецькі експерти пишуть, що наступ України переслідував не лише воєнні цілі, а й був розрахований на потужний психологічний ефект. Своєю чергою, Кремль усіляко демонструє, що не надає подіям на Курщині важливого значення.
З географічного боку, цей суб'єкт ресурсної федерації — лише 1000 км² у складі росії, яка простягається на 17,5 мільйонів км². Захоплена лише невелика частина Курщини, що саме собою не могло стати критичною воєнно-стратегічною подією для населення РФ (перш за все, для тамтешньої владної верхівки).
Проте ситуація була б досконало іншою, якби підрозділам української армії вдалося захопити АЕС у Курчатові, чого поки не сталося. Натомість РФ продовжує активно просуватися на Донбасі — за минулі 3 тижні окупанти суттєво просунулися до околиць Покровська, ключового логістичного вузла для наших оборонців.
Цей наступ росіян, на думку західних аналітиків, став наслідком того, що значну частину українських військ було перекинуто на Курщину, залишивши важливі ділянки Східного фронту, такі як Покровськ, уразливими. Насправді це взагалі не так, бо на Північному фронті діють щонайбільше 4 десантно-штурмові бригади, спеціально підготовлені для нападу, а не для оборони в умовах зливи КАБів і ФАБів.
– Якщо ми втратимо Покровськ, вся лінія фронту звалиться, — заявив вітчизняний військовий експерт Михайло Жирохов. Хоча загальна картина бойових дій на Донеччині не виглядає такою таргічною.
Чи припустилося військово-політичне керівництво у Києві серйозних прорахунків у розподілі сил? Українська армія зіткнулася із проблемами у логістиці та постачанні, бо чим далі вона просувається вглиб російської території, то складніше стає забезпечувати підтримку військ.
Це також робить наші сили вразливими перед російськими контратаками, особливо у стратегічно важливих районах, таких як Покровськ і віднедавна ще й Вугледар. Своєю чергою, росія почала перекидати війська на Курщину не з Донбасу, а з Африки та Сибіру, ніби підкреслюючи, що Схід України залишиться навічно окупованим.
Чому Росія націлилася на Покровськ? По-перше, це один із найважливіших транспортних центрів для постачання українських військ на Донеччині, де знаходяться великі залізничні станції та автодороги, але із просуванням російських військ у цьому районі ситуація для України стає дедалі складнішою.
По-друге, масова евакуація жителів із Покровська триває вже кілька тижнів, тисячі людей залишили місто в очікуванні можливого просування агресора. Тим часом українська армія зосередила свої зусилля на зміцненні оборони навколо Покровська, щоби запобігти його падінню, як було у Бахмуті та Авдіївці.
Якою метою озброївся Кремль? Західні експерти зазначають, що РФ зосередила значні сили задля захоплення Покровська, розширюючи контроль на Сході України, куди ворог перекинув близько третини свого армійського угруповання «Центр» (до 30 тисяч солдатів).
Ці сили беруть активну участь у просуванні до Покровська, використовуючи тактику «м'ясних штурмів» піхоти та рідко залучаючи бронетехніку. Крім того, РФ активно застосовує потужні бомби-планери типу КАБ/ФАБ, що змушує Україну розподіляти свої війська та відступати від лінії фронту під загрозою додаткових артилерійських обстрілів.
Наступ наших визволителів на Курщини зараз істотно сповільнився. Суджа — найбільший населений пункт (понад 5000 осіб), захоплений українськими військами на суверенних теренах РФ, — у 3 рази менше за населення Новогродівки, нещодавно захоплене російськими агресорами.
Українська армія стикається із нестачею озброєнь та боєприпасів, що ускладнює її просування; виною тому повільність західних партнерів, які не бажають зайвий раз ескалювати. Також відомо, що Зе-влада розпорядилася мобілізувати на фронт навіть чоловіків віком від 50 років, що свідчить про дефіцит кадрів і поглиблення демографічної кризи.
Західні аналітики розглядають наступ України як ризиковану авантюру. Таку зухвалу оцінку дало, зокрема, видання The Washington Post: «Авантюра України на російській території не сповільнила наступу Москви на Сході», — відбиваючи загальний скептицизм експертів щодо ефективності українських атак усередині РФ.
Критики безпідставно у своєму пацифістському маренні зазначають, що «захоплені містечка і села Курщини не дають Україні стратегічної переваги», що насправді не відповідає дійсності. Щобільше, західні країни все ще не схвалюють використання наданої ними техніки на території РФ побоюючися можливої ескалації конфлікту із НАТО.
Деякі експерти у Берліні, Гельсинкі, Парижі, Брюсселі, Лондоні та Вашинґтоні припускають, що Київ може використати зайняті землі для створення буферної зони та як інструмент для майбутніх переговорів із Москвою. Мовляв, атаки на Курську АЕС дали РФ привід для погроз та ескалації, поки що словесної.
Кремлівська банда путіна в особі різних міністрів назвала удари армії України «терористичними актами, які загрожують ядерній безпеці регіону». Москва вкотре погрожує без вагань застосувати свою атомну зброю, що навряд чи станеться, бо тоді на попіл першою перетвориться РФ.
Безліч експертів вважають ядерні загрози путіна блефом, що відповідає дійсності. Сюзерен кремлівського бункерного діда — товариш Сі Цзіньпін — ніколи не дозволить застосувати цей вид озброєння.
Водночас західні аналітики, чиновники та політики попереджають, що початковий успіх Сил оборони України на Курщині без рішучого закріплення може обернутися серйозними проблемами для Києва. Вони нагадують, що історія війни, наприклад, вторгнення Наполеона I Бонапарта чи гітлерівських військ, призвели до Піррової перемоги, згодом перетворившись на поразку.
Відтак Україна має враховувати всі можливі варіанти та бути готовою до будь-яких несподіванок. Переконані, варто відривати другий фронт всередині РФ, а головним інструментарієм стануть озброєні повстанці від поневолених Москвою корінних народів.
Україна захищається від агресії за допомогою західних союзників, але нинішня ситуація показує, що їй не вистачає ресурсів для досягнення рішучої перемоги. Натомість росія, всупереч слабкому (позірному) тиску Заходу, утримує свої завоювання і не збирається відступати, хоча експерти вже давно пророкують їй критичне ослаблення.
Отже, питання про те, чи Курська операція є Пірровою перемогою, чи успішною авантюрою, все ще залишається відкритим. Поточна ситуація на полі бою показує, що війна затягується і її результат все ще не визначений наперед.
Опріч того медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що Курський наступ без перебільшення змінив попередню похмурість із панування негативної траєкторії конфлікту. Але Київ має вирішити, що робити зі своїм першим успіхом, якого бояться на Заході.
