Під рубрикою «Мухи проти гівна».

У лавах професійних громадських активістів, які живуть з розкрадання грошей, що виділяються на боротьбу з корупцією, – ґвалт і гармидер

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Бо колишня журналістка Радіо «Свобода» Ольга Комарова розповіла, як вона мала необережність виграти конкурс  на посаду заступника керівника пресслужби (пардон, «управління зовнішніх комунікацій») НАБУ.

«Приблизно зараз, – пише Ольга на своїй фейсбук-сторінці, – я мала б повідомити, що маю нову роботу, бо пройшла конкурс на посаду заступника керівника управління зовнішніх комунікацій в НАБУ. Але цього не станеться… Попри те, що я чесно пройшла відкритий конкурс, заступниця директора НАБУ Поліна Лисенко повідомила мені особисто, що я не працюватиму.

Вона запросила мене на зустріч і я щиро вірила, що це добра ознака. Весь хейт щодо неї мені здавався просто черговим хейтом щодо жінки керівниці. Втім їй вдалося переконати мене у зворотньому… на жаль. Поліна Лисенко повідомила мені, що є два варіанти:

1. Мене просто не призначить директор НАБУ. Без підстав. Просто.

2. Мене призначать, а через день звільнять, бо цю посаду скоротять.

Тож весь цей спіч, мабуть, був спрямований на те, щоб я сама відмовилася від посади».

Не розібравшись у ситуації, професійні громадські активісти кинулись вимагати від керівництва НАБУ пояснень – бо, виявляється, у НАБУ не тільки беруть хабарі, не тільки продають справи, не тільки передають секретні документи іноземним розвідкам, але ще й демонстративно плюють на процедури, які самі ж для себе встановили.

Але не сумніваюсь, що дуже скоро всі ці шабуніни стулять свої пельки й знову почнуть вилизувати філейні місця керівникам НАБУ, оскільки в протилежному випадку вони позбудуться доступу до годівниці, тобто коштів, що виділяються на так звану боротьбу з корупцією.

Бо Поліна Лисенко – це знаменита Поліна Чиж, надія та опора посольства США в Україні.

Пані Лисенко (у дівоцтві – Чиж) – це людина, яка ще у 2015 році була приставлена американським посольством до першого заступника директора НАБУ Гізо Углави.

У цей період пані Поліна неодноразово потрапляла в скандали, коли її лихі язики обвинувачували в тому, що вона носить у посольство США документи НАБУ з грифом «таємно» і «цілком таємно».

Урешті-решт, після чергового такого скандалу наприкінці 2019 року їй довелось піти з НАБУ, але невдовзі Чиж-Лисенко очолила Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури (при цьому – без обов’язкового конкурсу, для чого генпрокурору Рябошапці довелось внести зміни в нормативні документи прокуратури).

Генпрокуратурі Чиж-Лисенко продовжувала займатись улюбленою справою, тобто розвалювати цю державну структуру разом з професійними громадськими активістами (це «реформування» вже коштувало українським платникам податків десятки мільйонів гривень, які тепер треба виплатити незаконно звільненим прокурорам).

Обгидившись у Генпрокуратурі, Чиж-Лисенко перестрибнула на нову хлібну посаду – очолила такий собі «Центр протидії дезінформації», який також розвалила.

Після чого у квітні 2023 року повернулась у НАБУ, де за кілька днів влаштувала скандал, скасувавши результати конкурсу, який виграла Ольга Комарова.

Тому раджу професійним громадським активістам втягнути свої язики в те місце, яким вони зазвичай думають, не забувати, хто їм в будку хліб кидає та не згадувати всує Поліну Лисенко. Бо інакше посольство США знайде собі нових професійних громадських активістів.