«Після війни» ніколи не наступить

Росію ми таки рано чи пізно переможемо. Але це не дасть вам жодного приводу вкластися у ліжко спокійно, так, ніби знову 23 лютого 2022 року.

Найголовніше, чим мають займатися ті, хто не займається прямими воєнними заходами із реалізації перемоги над росією, – вони мусять класти рейки для світу, де росії вже не буде. Найбільша наша з вами проблема, що ми нічого не знаємо про Світ без росії.

Ніхто з тих, кого ми читали, від кого формували враження про великі процеси не жив у Часи без росії. Можливо якісь там давні письмена, але близьких і свіжих пояснень немає.

Все доведеться вигадати. А те, чи має право існувати щось у Світі без росії чи ні буде величезним предметом дискусій, бо відпаде центр уваги, яким можна було щось легітимізувати: те-то і те-то нам потрібне аби знищити ворога і бути не як росіяни.

Тепер шукати себе доведеться по справжньому, у внутрішніх джерелах, а не виходячи із зовнішніх загроз. Саме тому буде багато хаосу, адже ніхто не матиме козирної карти в цій дискусії взагалі: все доведеться пробувати на зубок і за все боротися.

Багато хто мріє, аби повернулися часи до війни, до 24 лютого – там було все прозоро і зрозуміло, хоч і зараз я дивуюсь тому, наскільки знаки часу вже волали про грім який ось-ось спуститься з неба. Я хочу сказати одне, затямте собі:

Як неможливе повернення у світ до 21 листопада 2013 року, коли групи людей просто вийшли на Майдан. Світ до 21 листопада 2013 не був розрахований на Майдан, світ до 24 лютого 2022 не був розрахований на війну.

Спіраль подій закрутилася знову, і навряд чи можливо хоча б думати про реконструкцію попереднього світу. Найбільша проблема, яка всі ці часи стояла перед нами полягала в тому, що ми уявляли себе занадто дрібно.

Навіть ті, хто марив величчю і походами на Білгород навряд чи робили це з аналітичних здібностей: радше, це було продиктовано рисами їх характеру. Насправді ми не знаємо як жити у Світі, де ми більше не менші розумніші спритніші опоненти росії як геополітичного монстра.

Не виключено, що багато з нас впадуть у депресію, коли усвідомлять що тінь росії, її впливів остаточно розвіюється. На жаль, у цю мить ми навіть запалені ідеями постійних перемог, трясок можемо почати боротися одне з одним.

Гоголефіли проти Шевченкознавців, ліві проти правих, ліберали проти консерваторів і так далі... Адже коли наш основний противник зникне з обрію, ми навряд чи забудемо навички які отримали під час минулих конфліктів і потрясінь.

Саме тому нас чекає дуже гаряче десятиріччя. Десятиліття слави, крові та мордобоїв, бо за усі питання доведеться передомовлятися з нуля.

Після перемоги над росією, геополітично продиктованої смути та ряду негативних подій, які її огорнуть, ми раптом опинимося у стані персонажу міфологічної оповіді. Ініціацію пройдено і ми отримали статус, про який і не мріяли, а про нього ми нічого не знаємо.

Найпростіший шлях – почитати про становлення європейців, як вони виходили із постфеодальності та йшли до ідеалів Res Publica, тобто держави "Спільної справи" всіх. Сказати що цей шлях мирний і проходив через конференції в університетах я не можу, тим більше півдороги ми вже пройшли.

Все, що відбувається з нами зараз, від самого Майдану 2013 року чимось нагадує мені революційну Францію від знесення Бастилії. І скільки б гільйотин не було позаду, на жаль, найкривавіші – попереду, бо нам доведеться виробити правила існування у світі, де немає старої росії – величезного центру ваги, джерела корупції, держави-монстра.

Рано чи пізно її таки не стане, і навіть якщо це буде не завтра, сміливо починайте думати про те, яким буде світ для нас з вами далі. Що більше ви думаєте про завтрашній світ, то менше є шансів на те, що все буде як раніше млосно тягнутися без просвітлення в кінці, а цього не хочеться найбільше.