По смерті РФ на її місці постануть не менше 20 фіно-угорських держав

(У цьому циклі із трьох частин автор висловлює власні погляди на роль України у відновленні євразійського балансу, порушеного Київською державою в епоху війн за фіно-угорські землі у IX-XI століттях. Перша частина присвячена географії всіх фіно-угорських країн поки що РФ).

Докладна інформація про розселення фіно-угорських народів у ІХ-ХІ століттях міститься у працях Нестора Літописця. Його відомості про фіно-угорський характер нинішнього етнічного центру росіян підтверджуються та розширюються сучасними археологічними і лінгвістичними даними.

Так, український учений Орест Ткаченко довів, що Москву збудував київський князь Юрій Долгорукий в етнічному осерді народу меря. Це плем'я у мовному відношенні остаточно асимілювався лише наприкінці XVIII столітті.

На початок XVII столітт Московське князівство складалося майже виключно з фіно-угорських земель, – слов'янські землі Москва мала лише на своєму південному та північному заході. Власне, це були східні окраїни Бєларусі та України.

Отже, основних успіхів у процесі "збирання земель" Московія досягала саме на фіно-угорських теренах. І у XVII столітті, і сьогодні ці терени не були і не є анклавами у слов'янському морі, – на величезних обширах від Кольського півострова до Воронежа та від Пскова до Єнисея вони становлять суцільний і "міцно зшитий" фіно-угорський континент.

Після анексії у 1809 році Фінляндії Російська імперія об'єднала у своєму складі всі фіно-угорські народи світу (за винятком лише центральноєвропейських угорців). Вперше з часів доісторичного розсіяння фіно-угрів вони почали жити під одним державним дахом!

Із розпадом СССР Російська федерація набула ще більшого, якщо можна висловитися, вигляду фіно-угорської країни. Однак політичний вплив етнічних фіно-угрів на сучасну Москву обмежується їхньою внутрішньою різновекторністю.

Зараз на Росії існують чотири великих анклави фіно-угорських народів. Усі вони прагнуть регіональних утворень та мають відповідно різні геополітичні центри тяжіння.

1. Фіно-балтський, складається з Карелії, Іжорії, Вотландії, Інгерманландії, Вепсландії та Країни Сето. Окремо в цьому ряді стоїть Східна Саамі, яка разом із Кольським півостровом тяжіє до інтеграції в Шведську та Фінську Саамію.
2. Фіно-волзький, складається з Ерзянь Мастор (Східна Мордовія), Мокшень Мастор (Західна Мордовія), Мещерії та Марій Ел. Сюди ж відноситься і мертва нині мурома, – спершу асимільована ерзянами, тобто мордвою, а потім добита суздальськими окупантами.
3. Фіно-пермський – це Удмуртія, Бесермянія, Комі та Комі-Парма.
4. Уральський анклав складають ханти та мансі, які нині не лише асоціюються з малочисельними нефіно-угорськими народами Півночі, але й роблять спроби інтегруватися в їхні громади.

За офіційною статистикою, чисельність усіх разом узятих фіно-угрів – громадян РФ – досягає майже чотирьох мільйонів осіб, причому більше мільйона з них – це ерзяни. Однак зауважу, що для більшості фіно-угрів прийнятним є ім'я і "русский" – у нього вони вкладають власний ідентифікаційний зміст.

Саме тому офіційна статистика в оцінці кількості фіно-угрів є неприйнятною. Вона скоріше відображає етнічно активний, свідомий елемент фіно-угорських народів, – це так, якби в українці записували лише членів ОУН-УПА та їхні родини.

За даними ФСБ Росії, оприлюдненими народним депутатом України Миколою Габером узимку 2001 року, із приблизно 150 мільйонів громадян РФ – понад 50 млн або є українцями, або мають родичів українців, або походять з України, або носять українські прізвища. Ще стільки ж тим чи іншим чином належать до тюркських народів.

Ну, а решта якраз і є "чистими росіянами", або, власне кажучи, фіноросами. Відтак я схильний уважати, що сьогодні в РФ мешкають не 4, а близько 50 млн фіно-угрів.

Важливим завданням українських етнографів та політиків є сприяння відновленню "первинної ідентичності" цих євразійців. Адже під час внутрішньої самоідентифікації загальник "фіно-угр" є таким же самим непродуктивним, як і "слов'янин".

Окрім того, більшість фіно-угорських народів мають свої діаспори усередині РФ, які у Західному Сибіру, на Далекому Сході та в Приураллі відіграють самостійну роль. Зауважу, що найпотужніші з цих діаспор – марійська та ерзянська.

Усі фіно-угорські нації РФ на сьогодні сповідують православ'я; виняток становлять лютерани-інґерманландці та частина марійців-язичників. Отож між 17-ма фіно-угорськими націями не існує цивілізаційного вододілу.

Цілком очевидно, що вони, як і Україна, – є спадкоємицями візантійської сакральної традиції! Політичний потенціал фіно-угорських народів залежить від їхнього федеративного статусу, рівня незалежності республіканських конституцій від Основного закону РФ та від їхньої близькості до позафедеральних геополітичних гравців.