Погляд на Полтавську битву з різницею в дев’ять десятиліть (з 1927 року та з 2017 року)
По-різному оцінюють події, що відбувалися на Полтавщині 308 років тому. Це залежить від країни походження автора, історичного періоду оцінки, політичної кон’юнктури тощо. Та й самі назви військового зіткнення суттєво різняться: «Полтавська катастрофа» «Полтавська битва», «Полтавська вікторія»… Тим цікавіше поглянути на ці події з висоти століть і десятиліть.
Незаперечним залишається той факт, що ця подія вплинула на подальший хід не лише історії України, а й на історію європейської цивілізації.
З листопада 1708 року по червень 1709 року армія шведського короля Карла ХІІ зі своїми українськими союзниками перебувала на Полтавщині, пройшовши шлях від Гадяча до Переволочної на Дніпрі. Становище Карла ХІІ та Івана Мазепи в цей час було вкрай невтішним: далася взнаки дуже сувора зима 1708-1709 рр., не вистачало помешкань і одягу, реквізиції продуктів харчування і фуражу викликали опір місцевого населення. Незважаючи на це, Іван Мазепа намагався реалізувати державотворчі ідеї і події весни 1709 року мали шанс поліпшити ситуацію. Йдеться про те, щов березні на бік антимосковської коаліції перейшли козаки Запорозької Січі.
У першій половині березня 1709 року козаки Запорозької Січі зібралися на козацьку раду, на яку прибулипосли із посланням від гетьмана Мазепи. Січовики уважно вислухали розповідь посланцівта прийняли рішення про приєднання до коаліції. Пізніше запорозька делегація зустрілася з Іваном Мазепою та шведським фельдмаршалом Реншильдом у містечку Великі Будища поблизу Диканьки, яке з 2 березня до кінця квітня 1709 року було резиденцією шведського короля Карла XII та Івана Мазепи.
На переговорах досягли попередньої домовленості про приєднанняЗапорозької Січідо союзу українського гетьмана та шведського короля. 6 квітня 1709 року кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко привів до ставки шведського короля Карла ХІІ та українського гетьмана Івана Мазепи 8-тисячне військо. Спрямований на перехопленнякозаків російський кавалерійський загін полковника Кемпбелла не зміг завадити січовикам. Більше того, запорожці перебилизагін в Царичанцій привели доВеликих Будищ 115 полонених росіян. Колишніх майже непримиренних опонентів (Гордієнка і Мазепу) помирило спільне бажання перемогти Петра І.
8 квітня 1709 року було укладено Великобудищанський трактат— українсько-шведський договір між гетьманомІваном Мазепою та кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком, з одного боку, та шведським королем Карлом XII — з іншого. Відомо, що подія сталася в найбільшому храмі містечка Великі Будища, можливо в Іоанно-Богословській (Успенській) церкві, яка розміщувалася у фортеці (саме тут запорожці присягали на вірність Україні). Згідно з умовами українсько-шведського договору шведський король письмово засвідчив, що він бере під опіку Івана Мазепу і Костя Гордієнка зі своїм військом. Також Карл ХІІ пообіцяв не підписувати угоди з Московією без участі козаків та підтверджував забезпечення козацьких вольностей. До моменту шведсько-московського зіткнення під Полтавою залишалося всього три місяці…
Завжди цікаво дізнатися про давні події, особливо такі неоднозначні, очима людини минулих десятиліть. Нам випала така можливість завдяки «Екскурсійному довіднику по Полтаві та Полтавській окрузі», виданого у 1927 році Полтавським державним музеєм ім. В.Г. Короленка.
Отже, крім інших матеріалів про екскурсійно-краєзнавчу діяльність в Полтаві та Полтавському окрузі, у виданні на сторінці 27 пропонуються методичні рекомендації щодо організації та проведення 6-годинної екскурсії за місто «Шведська могила». Зміст статті подається з невеликим скороченням та максимально адаптовано до вимог сучасного українського правопису.
«Зміст екскурсії. Екскурсія ставить своїм завданням ознайомлення з Полтавською баталією та зв’язаними з нею взаємовідношеннями Москви й Гетьманщини. Московський торгівельний капітал встановлює шляхи на південь. Московський уряд прибирає до своїх міцних рук Україну – тодішню Гетьманщину, вміло використовуючи всі українські класові суперечності. Безладдя між старшиною, боротьба за «гетьманську булаву», за маєтки та посади, хвилювання та повстання селян і козацької голоти – все це знесилює Гетьманщину і допомагає Москві скоріш перетворити її в свою колонію. Спираючись на козацьку чернь (повстання Петрика в 1692 році, рух 1701 року), Москва придушує всякі самостійницькі наміри української старшини. Українські поміщики-«дворяни» теж прагнуть повного злиття України з Московщиною. Спроба гетьмана Мазепи організувати соціально-політичне життя України на зразок Польщі, але під протекторатом Швеції, зустрічає опір з боку московського царя Петра І і гине під Полтавою. Полтавська баталія закінчує Гетьманщину, після неї йде повільна ліквідація козаччини».
Варто додати, що з 30-х ороків минулого століття і по отримання Україною незалежності і в підручниках з історії, і екскурсоводи в музеї історії Полтавської битви називали Івана Мазеру не інакше, як зрадником. І тільки в незалежній Україні він став справжнім національним героєм, який хотів визволити Україну з-під російського колоніального гніту.
Володимир Бурий
