Політики та інтелектуали Заходу досі вірять у «непереможну міць» росії
Істеблішмент цивілізованого світу не усвідомив власної недооцінки рішучості української нації. Західна експертиза росії не витримує критики.
Такою думкою на своєму публічному Telegram-каналі поділилася фаховий антрополог (PhD) із Техаського Університету в Остіні Василина Орлова. Медіаагенція "Останній Бастіон" викладає нижче адаптований український переклад міркувань:
«Розставимо всі крапки над "Ї": аналітики з обох боків пророкують нову спробу нападу росії на Україну. Мені в цьому прогнозі бачиться швидше наслідок неможливості повірити в потужність "російської федерації", що здулася, і це очевидний факт, хоч і не для всіх, чомусь...
"Як, і це все? Зайняли 15% України (занижено за останні місяці з 20% унаслідок українських контрнаступів – прим. авт.) і тепер застрягли в агломерації міст на Донеччині, намагаючися прогризти шлях крізь скупчення міст-фортець і просуваючися кілька метрів на день вже протягом пів року?", – запитують колись авторитетні експерти. Уявіть собі, так, це і все!
Але свідомість, яка звикла до російських мультиків про непереможні "Сарматушки" впевнено говорить: не може бути, має бути щось у рукаві у росії. Ну, якісь там потаємні "Армати", котрі за 10 місяців на фронтах так і не були ніяк виявлені.
Мені, швидше за все, видається, що "другий похід зомбі" проти України, якщо він взагалі буде, – чергова авантюра Путіна-Гєрасімова. Їхні досягнення військової думки зводилися в основному до того, що він неадекватно оцінив стан противника.
Маю на увазі готовність боротися і зробив спробу захопити Київ і всю Україну силами опричників із ФСІН/ОМОН, які везли з собою парадну форму і кийки розганяти демонстрації та не чекали зустрічі з дисциплінованою регулярною армією. Власне, як не очікували російські геноцидні дипломати зустрічі з професійним дипломатичним корпусом України.
Оприлюднення міркувань путінського кума Віктора Медведчука про те, що "росія не програла у Холодній війні", і що тепер Україна теоретично у майбутньому може бути, в їхніх термінах, не "анти-росією", свідчать, – російське керівництво не стало адекватніше оцінювати ситуацію. За 10 місяців принизливих поразок від ідеї продавати газ за рублі та підсумкового продажу його за рупії, і до зернової угоди, в яку довелося повернутися, вдавши, що й не виходили демонстративно, – ніхто у Москві не відмовився гнути свою лінію.
Певно, навіть для того ж таки Валєрія Гєрасімова, якого було перепризначено, повторення торішньої авантюри, коли перше вторгнення зазнало поразки й відповідає "стабільному просуванню за планом". Однак явно не для його солдатів на полі бою, яких уже загинуло понад 110 тисяч.
Й у цьому випадку силами вже розбитої російської армії, в'язнів зі штрафбатами за спиною та дезорієнтованих чмобиків проти краще озброєної України за зразками й стандартами НАТО, наслідки такого "можемо повторити захоплення Києва за 3 доби" трохи передбачувані. Буде карколомний розгром!
Звичайно, черговий наступ на українську столицю вимагатиме нових хвиль мобілізації, але й перша хвиля мобілізації не зупинена, формально. Тобто, "м'ясні хвилі" – основна тактика завоювання України росією.
Водночас на Заході ми бачимо рух щодо передачі Україні нових видів озброєння, таких як танки, БМП, систем протиповітряної оборони "Patriot", триває розмова про ATACMS – відповідно. Хоча набагато повільніше, ніж хотілося б.
Але вже очевидно, що назріває розуміння: на новому етапі війни потрібні нові види озброєння, які дозволять звільнити від російської окупації всі українські території. При цьому деякі західні аналітики, політики та чиновники плекають думку про те, що вдасться утримати Україну від перемоги, "зберігши обличчя" якщо не конкретно путінському режиму, то хоча б ресурсній федерації Московії в її теперішньому вигляді».
Водночас "Останній Бастіон" нагадує читачам, що українська і західна громадськість перебільшують роль путінських опричників, заплямованих кров'ю невинних. У Кремлі є "сірий кардинал".
